Справа № 761/21108/13-ц

Провадження №2/761/7353/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ковтун А.В.,

за участю:

представника відповідача Палія Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Правозахисна група «ВАРТА», ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2013р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з відповідача на його користь упущену вигоду в сумі 22000,00грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.05.2013р. між позивачем та гр.ОСОБА_3 (третью особою у справі) було укладено договір, за умовами якого позивач мав підготувати від імені гр.ОСОБА_3 звернення до компетентного органу з приводу отримання земельної ділянки площею 0,10га в порядку, передбаченому ст.ст.78, 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України для будівництва та обслуговування житлового будинку в адміністративних межах м.Києва. Вартість послуг договором визначена у 22000,00грн. Позивач стверджував, що ним виконано вимоги вищезгаданого договору, однак відповідач, як компетентний орган місцевого самоврядування, що мав повноваження на вирішення даного питання, безпідставно відмовив надати земельну ділянку гр.ОСОБА_3, тим самим позбавивши позивача права на отримання винагороди, обумовленої зазначеним вище договором, що зумовило звернення до суду.

Позивач просив розглянути справу за його відсутності, на підставі поданих матеріалів.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував посилаючись на те, що правовідносин між позивачем та Київською міською радою не виникало, доказів неправомірності відмови у задоволенні клопотання гр.ОСОБА_3 не надано, а також не доведено завдання позивачеві шкоди з боку відповідача.

Треті особи були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, однак у судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом 21.05.2013р. між гр.ОСОБА_3 (Довіритель), гр.ОСОБА_2 (Повірений) та ТОВ «Правозахисна група «Варта» (Замісник) було укладено договір доручення №110/05/13-зд, пердметом якого є доручення Повіреному або Заміснику вчинити від імені та за рахунок Довірителя дії по реалізації останньою права на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в адміністративних межах м.Києва.

Цього ж дня, 21.05.2013р. від імені гр.ОСОБА_3 Повірений ОСОБА_2 звернувся до Київської міської ради в порядку ст.118 Земельного кодексу України із клопотанням про виділення відповідної земельної ділянки заявниці.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2013р. за вих.№057029-1192 відповів заявниці (гр.ОСОБА_3) про те, що набуття права на землю в м.Києві крім Земельного кодексу України регулюється також Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 28.02.2013р. №63/9120. При цьому, у вказаному листі від 04.06.2013р. за вих.№057029-1192 роз'яснено порядок подання громадянами клопотань з приводу питання одержання земельних ділянок у межах м.Києва, повідомлено про перелік документів, які мають бути додані до вказаного клопотання, та вказано, що оскільки подане гр.ОСОБА_3 клопотання не відповідає зазначеним вимогам, його не розглянуто по суті.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної компенсації за неможливість отримати винагороду за виконані роботи по договору дорученню №110/05/13-зд, позивач зазначав, що Повірений мав право на отримання позитивної відповіді гр. ОСОБА_3, а отже, з огляду на те, що, на думку позивача, відповідачем не вирішено питання, належного до його компетенції, то це спричинило не отримання позивачем передбаченої в договорі винагороди за здійснену роботу, та відповідно до положень ст.1166 ЦК України завдана позивачеві шкода підлягає відшкодуванню.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України регламентовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, звертаючись до суду з позовом про стягнення з Київської міської ради на користь позивача 22000,00грн. в якості відшкодування майнової шкоди, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо неправомірності рішення органу місцевого самоврядування, а також, що таке рішення спричинило шкоду позивачеві.

Порядок набуття права власності на земельні ділянки комунальної власності в межах м. Києва регулюється Земельним кодексом України, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013р. №63/9120 «Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві» (надалі - Порядок) та іншими законодавчими актами.

Так, відповідно до вимог ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із п. «в» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Статтею 116 Земельного Кодексу України визначено підстави набуття права на землю, а саме те, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельних ділянок.

Відповідно до ст. 21 вказаного вище Порядку громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Київської міської ради клопотання про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку для зазначених цілей в оренду - клопотання в довільній формі про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

З наведеного вище вбачається, що право власності на земельні ділянки не визнається, а набувається в установленому діючим законодавством порядку.

Положення ч. 1, 2 ст. 59 та ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють, що місцеві ради здійснюють повноваження власниками комунального майна, зокрема, вирішують питання передачі цього майна в оренду шляхом прийняття нормативних актів у формі рішень на підставі визначеної законом процедури.

В матеріалах справи не містяться жодних документів, що підтверджують наявність підстав для виділення земельної ділянки гр.ОСОБА_3, а також неправомірність у нездійсненні такого виділення.

При цьому, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо заподіяння відповідачем позивачеві матеріальної шкоди, протиправності рішення відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачеві і протиправним діянням відповідача, а також щодо вини останнього в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а вимоги про відшкодування відповідачем матеріальної шкоди заподіяної позивачу не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1173, 1174 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Правозахисна група «ВАРТА», ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

повний текст рішення складений 16.09.2013