ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 15/361/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Удовиченка О.С. |
суддів : | Панової І.Ю. Яценко О.В. |
розглянувши касаційні скарги та касаційне подання | 1. ТОВ СП “НІБУЛОН” 2. Фонду державного майна України прокуратури Миколаївської області |
на рішення | господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. |
у справі | № 15/361/06 |
господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | ЗАТ “Миколаївський суднобудівний завод “Наваль” |
до | Державної акціонерної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод” |
про | визнання права власності на майно |
в судовому засіданні взяли участь представники :
ЗАТ “Миколаївський суднобудівний завод “Наваль”: | Діордієва С.П., Примаченко А.М. |
Державної акціонерної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод”: | Сташук О.Г. Титаренко О.І. |
Фонду державного майна України: | Дрофенко І.Ю. |
ТОВ СП “НІБУЛОН”: | Васильєв А.О., Грінченко В.В. |
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “Миколаївський суднобудівний завод “Наваль” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод” про визнання права власності на майно.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. (суддя Середа О.Ф.) позовні вимоги задоволено частково, визнано право власності на майно, внесене до статутного фонду ЗАТ “Миколаївський суднобудівний завод “Наваль” відповідно до переліку, зазначеному у акті прийому-передачі від 21.06.2004р., позовні вимоги в частині визнання права власності на утворення намивної території другої черги другого мікрорайон “Ліски-2” залишено без розгляду. Клопотання про залучення Фонду державного майна України до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача визнано таким, що задоволенню не підлягає.
ТОВ СП “НІБУЛОН” та Фонд державного майна України звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційних скарг скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення порушені норми процесуального права, зокрема: ст.ст. 4-3, 38, 43, п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України.
Прокуратура Миколаївської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Касаційне подання мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 4 ст. 27, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.
У судовому засіданні 05.12.2006р. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.12.2006 р.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а касаційне подання –частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 107 Господарського процесуального кодексу України правом подати касаційну скаргу наділені особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків.
В касаційний скарзі ТОВ СП “НІБУЛОН” посилається на те, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується корпоративних прав скаржника щодо відповідача, але, в порушення вимог чинного законодавства, він не був залучений до участі у справі.
Касаційна скарга Фонду державного майна України мотивована тим, що відчуження майна відповідача відбулось з порушенням вимог п. 142 Державної програми приватизації затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ, ст. 41 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 92, 98 ЦК України і п.п. 11, 12 ст. 13 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
Касаційне подання мотивовано, зокрема, тим, що в порушення вимог ч. 4 ст. 27 ГПК України господарським судом питання щодо участі Фонду державного майна України у справі викладено безпосередньо у рішення суду.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач - Державна акціонерна холдингова компанія “Чорноморський суднобудівний завод” оспорює право власності позивача на майно, передане до його статутного фонду закритим акціонерним товариством “Наваль”.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та розглянув позов, заявлений до неналежного відповідача.
Слід також зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності і не дав юридичної оцінки рішенням органів управління ДАХК “Чорноморський суднобудівний завод”, на підставі яких відбулося відчуження майна ДАХК “Чорноморський суднобудівний завод” і правомірності набуття права власності на спірне майно закритим акціонерним товариством “Наваль” та, відповідно, не з’ясував, чи було закрите акціонерне товариство “Наваль” власником переданого до статутного фонду позивача майна.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не залучив до участі у справі закрите акціонерне товариство “Наваль” для з’ясування правомірності володіння цими основними засобами.
Відповідно до приписів ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення, зокрема, вказуються: найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна).
В порушення вищезазначених вимог, в оскаржуваному рішенні не визначено предмет спору та не зазначено, на яке саме майно визнається право власності.
Таким чином, господарським судом першої інстанції, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийнято рішення без достатнього дослідження обставин справи та встановлення фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскаржуване рішення зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Судом першої інстанції допущено порушення вимог статті 4-7 ГПК України , якою визначено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, статті 4-3 ГПК України, положення якої передбачають, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та статті 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги ТОВ СП “НІБУЛОН”, Фонду державного майна України задовольнити.
Касаційне подання прокуратури Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. у справі № 15/361/06 скасувати.
Справу № 15/361/06 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко