ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 8/127-пд-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Поляков Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Комунального підприємства “Міське дорожнє управління” |
на рішення та постанову | господарського суду Херсонської області від 19.05.06 Запорізького апеляційного господарського суду від 05.09.06 |
у справі господарського суду | № 8/127-пд-06 Херсонської області |
за позовом | Комунального підприємства “Міське дорожнє управління” |
до | 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Ливень”, 2.Управління комунальної власності Виконавчого комітету Херсонської міської ради |
про | визнання недійсним договору |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | Подрез О.О. (дов. від 10.02.2006) |
від відповідача 1 | Сазонов К.В. (дов. №3-77 від 04.12.2006) |
від відповідача 2 | Трибушна Л.В. (дов. №539 від 26.06.2006) |
В С Т А Н О В И В :
Комунальне підприємство “Міське дорожнє управління” (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Комунального підприємства “Міське дорожнє управління”, укладеного між відповідачами, аргументуючи тим, що при розгляді справи про банкрутство позивача та відкритті ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено, що з 01.01.2002 між Управлінням комунальної власності та ТОВ «Ливень»було підписано договір №18 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Комунального підприємства “Міське дорожнє управління”, який є недійсним, оскільки при його укладенні сторони не узгодили всіх істотних умов договору, зокрема, не включили до вартості орендованого майна вартість земельної ділянки, на якій розташоване орендоване майно.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.05.2006 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.09.2006 апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міське дорожнє управління” залишено без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2006 залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначені судові акти, та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а зокрема, ст.153 Цивільного кодексу УРСР, ч.1 ст.4, ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно з статтею 48 Цивільного Кодексу УРСР чинного на момент укладення спірного договору недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
За приписами статті 153 Цивільного Кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди , без якої договір не можна вважати укладеним, є об’єкт оренди (склад і вартість майна).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у справі був користувачем (балансоутримувачем) спірного майна, власником якого є міська територіальна громада від імені якої діяло Управління комунальної власності Виконавчого комітету Херсонської міської Ради.
Судами встановлено, що 01.01.2002 між Управлінням комунальної власності та ТОВ «Ливень»було укладено договір № 18 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу комунального підприємства «Міське дорожнє управління». Відповідно до договору Управління комунальної власності передало, а ТОВ «Ливень»прийняло в оренду цілісний майновий комплекс структурного підрозділу комунального підприємства «Міське дорожнє управління», що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Бурзи, 15, який складається з наступного нерухомого майна: мийка для автомобілів, під’їзні шляхи, контрольно-пропускний пункт, корпус гаражу, приміщення контори, побутових приміщень , площадка для стоянки автотранспорту, дорога від пропускного пункту, бокси та іншого майна (транспорту, обладнання, техніки) (а.с.42-50).
Актом приймання передачі за участі представників позивача 01.01.2002 передбачене договором майно передано в оренду відповідачу-1 відповідачем-2 (а.с.51).
Передача спірного майна комунальної власності в оренду здійснена відповідно до Рішень Херсонської міської Ради №148 від 03.09.1997, рішення ХУ сесії ХХ111 скликання від 29.09.2000 про що зазначено в договорі (а.с. 42).
Цілісний майновий комплекс як об’єкт оренди в повному складі фактично був переданий ТОВ «Ливень», створеному членами трудового колективу структурного підрозділу комунального підприємства “Міське дорожне управління” (а.с. 52).
Колегія суддів вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відмову в позові , виходячи з того, що чинним на момент передачі в оренду спірного майна законодавством не визначалося обов’язку орендодавця про здійснення оцінки об’єкта оренди з врахуванням вартості земельної ділянки, на якій він розташований.
Відповідно до статей 116, 123, 125 Земельного Кодексу України питання землекористування регулюються зазначеним кодексом та іншими нормативними актами земельного законодавства, як нормами спеціального права. За приписами частини 2 статті 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов’язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної і комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить автономній республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Укладення договору оренди земельної ділянки на якій розташований майновий комплекс орендований відповідачем-1 може бути предметом окремого спору у випадку порушення прав та інтересів власника землі –територіальної громади міста Херсона та орендаря –ТОВ “Ливень”.
Доводи скаржника про те, що земельна ділянка, на якій розташований об’єкт оренди за оспорюваним договором належала на праві користування попереднику позивача, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються, як такі що не впливають на дійсність укладеного спірного договору та не породжують прав землекористувача за правонаступником юридичної особи.
Відтак, доводи скаржника не спростовують висновків попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди по предмету спору.
За таких обставин , колегія суддів не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які можуть бути підставою скасування прийнятих у справі судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства “Міське дорожнє управління” залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.09.06 та рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.06 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко