АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 524/924/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/2873/2013
Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.
Доповідач Триголов В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Триголова В.М.,
суддів : Пікуля В.П., Бондаревської С.М.,
при секретарі: Цюрі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза"
на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 травня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" про визнання договору недійсним, стягнення сум,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 травня 2013 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" на користь ОСОБА_1 у повернення сплачених коштів 12 853, 33 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" на користь держави судовий збір 229,40 грн.
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовлено.
ТОВ "Архбудекспертиза" оскаржило рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 травня 2013 року, в апеляційній скарзі просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч.1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача (ч. 2), зокрема, надання можливості виконавцеві не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця у зв'язку з розірванням договору (п. 4 ч. 3). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним (ч. 4).
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до вимог п. 1 ст. 216 ЦК України у разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка 07 березня 2012 року уклала договір № 010709 з ТОВ "Архбудекспертиза", предметом якого є надання адміністратором системи взаємоповязаних послуг, які є консультаційними, спрямованими на придбання товару, визначеного за домовленістю сторін у додатку №1 до вказаного договору. За умовами даного договору програма товариства формується виключно на коштах споживачів, без залучення коштів товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками і в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам. До того ж, позивач сплачувала відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів ї їх коштів до такої ж схеми. Право одержати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками товариства.
На виконання умов договору згідно квитанцій, оригінали яких долучені до матеріалів справи, позивачем на користь ТОВ "Архбудекспертиза" сплачено кошти на загальну суму 12 853,33 грн.
Виконання послуг відповідачем полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ТОВ „Архбудекспертиза" формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється асигнаційний захід, тобто захід по розподілу фонду групи, за результатами якого надається дозвіл, тобто право на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або відповідну суму у позику (п.п. 5.1 ст.5 додатку № 2 до Договору). Учасник одержує товар або відповідну суму у позику відповідно до методів визнання права на отримання ним товару/позики, передбачених договором (ст.ст.4,5), і таке визнання права здійснює ТОВ „Архбудекспертиза" на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків.
Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару/позики, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ „Архбудекспертиза" за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником товару/позик.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови спірної угоди є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ТОВ „Архбудекспертиза" здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки укладений договір містить лише жорсткі обов'язки споживача послуг, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача, у вказаному договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обов'язків, а характер діяльності даного договору є недобросовісним і «пірамідальним», умови договору є несправедливими, наслідками чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, а тому спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства та ЗУ «Про захист прав споживачів».
Закон України „Про захист прав споживачів" (ст. 19) установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Оскільки ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ „Архбудекспертиза" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, місцевий суд дійшов вірного висновку, що спірний договір порушує права ОСОБА_1, а діяльність ТОВ „Архбудекспертиза" є такою, що вводить споживача в оману.
Недійсність (нікчемність) оспорюваного договору обумовлена у Законі України „Про захист прав споживачів" (ст. 19), а тому визнання такого договору недійсними у судовому порядку не потрібне.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза"- відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов
Судді (підиси) В.П. Пікуль
С.М. Бондаревська
ВІРНО: