ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.09.2013 Справа № 901/2764/13
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 9 938, 07 грн.
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
Від позивача - Залюбовська Л.В., представник, довіреність № 303-Д від 14.08.2013.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму за активну електроенергію у розмірі 9 156, 62 грн., 3% річних у розмірі 142, 23 грн., пеню у розмірі 637, 22 грн. Крім того, просить покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач у порушення умов укладеного договору на поставку електричної енергії оплату за спожиту електричну енергію здійснював не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості.
Представник позивача у судове засідання 17.09.2013 з'явився, вимоги позову підтримав в повному обсязі та надав додаткові документи по справі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим надсилались відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення. 09.09.2013 поштове відправлення було повернуто поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.
Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
21.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про поставку електричної енергії № 733.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов укладеного договору постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з доданою потужністю, зазначеною в додатку № 6 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до договору, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами дійсного договору.
Під час виконання умов договору, а також вирішення усіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку (п. 2.1. договору).
Пункт 2.3.3. договору встановлює обов'язок споживача сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатку № 4 «Порядок розрахунків».
Відповідно до додатку № 4 до договору розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються у відповідності з пунктом 6.6. Правил користування електричною енергією. Розрахункова дата (день коли споживач надає «Акт про об'єкти переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється 16 числа кожного місяця, до такого ж числа наступного місяця. Споживач до 10 числа поточного розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100 % заявленого (очікуємого) об'єму споживання електричної енергії. Вказаний платіж здійснюється виключно по рахунку, що пред'являється постачальником, розрахованому на підставі заявленого (очікуємого) обсягу споживання електричної енергії та тарифу поточного місяця.
Однак відповідач у порушення умов укладеного договору розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснював не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості за активну електричну енергію, з врахуванням часткових плат, за періоди з серпня по вересень 2011 року та з січня по лютий 2012 року в розмірі 9 158, 62 грн.
Заявою від 10.07.2013 відповідач повідомив Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» про незгоду з актом звіряння розрахунків на суму 9 158, 62 грн., спрямованим йому з супровідним листом № 053-10-575 від 14.06.2013.
Відповідно до акту про припинення постачання електричної енергії від 02.02.2012 було проведено відключення від електропостачання об'єкту відповідача.
У відповідності з підпунктом 2 пункту 10.2. Правил користування електричною енергією Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати об'єм спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно умовам договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 9 158, 62 грн. підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за активну електричну енергію в сумі 142, 23 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що зазначено статтею 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за активну електричну енергію в розмірі 637, 22 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як визначено пунктом 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням строків, визначених додатком № 4, споживач зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 9 158, 62 грн., 3 % річних у сумі 142, 23 грн. та 637, 22 грн. пені підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з оплатою судового збору підлягають віднесенню на відповідача.
В судовому засіданні 17.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 18.09.2013.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 98032; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000, Україна; р/р 26031301617847 в філії КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 9 158, 62 грн., 3 % річних у сумі 142, 23 грн., 637, 22 грн. пені та 1720, 50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.І. Чонгова