ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

                    Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. (суддя Дьоміна А.В.) у справі №20/75-25/208 клопотання голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” про визнання грошовлих вимог АБ “АвтоЗАЗбанк” до банкрута у розмірі 2310594,00грн. виконаними 21.10.2003 залишено без розгляду. Скаргу голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” на протиправні дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишено без задоволення. Клопотання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” про продовження строку ліквідаційної процедури підприємства банкрута на 6 місяців залишено без задоволення. Перенесено розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” на 22.06.2006р. об 11-00. Зобов'язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” надати суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

                    Не погодившись з цією ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Стимул” подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. у справі №20/75-25/208 скасувати.

                    Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. у справі №20/75-25/208 (судді Кричмаржевський В.А.; Мірошниченко М.В.; Радченко О.П.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Стимул” залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. змінено. Частину першу резолютивної частини ухвали викладено в іншій редакції, а саме: Відмовити у прийнятті клопотання голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер”  про визнання грошових вимог АБ  “АвтоЗАЗбанк” до банкрута у розмірі 2310594грн. виконаними 21.10.2003р. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з цією постановою Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Стимул” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм  права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

          Постановою господарського суду Запорізької області від 25.12.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. (суддя Дьоміна А.В.) у справі №20/75-25/208 скаргу голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” на протиправні дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки арбітражного керуючого ОСОБА_1 було усунено від виконання ним своїх обов'язків. На даний час ліквідатором банкрута є арбітражний керуючий ОСОБА_2

                    Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. у справі №20/75-25/208  ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. змінено. Частину першу резолютивної частини ухвали викладено в іншій редакції, а саме: Відмовити у прийнятті клопотання голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер”  про визнання грошових вимог АБ  “АвтоЗАЗбанк” до банкрута у розмірі 2310594грн. виконаними 21.10.2003р. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам не підвідомчі спори про визнання майнових вимог АБ “Автозазбанк” до ТОВ “Авен-Езер” у розмірі 2310594грн. повністю виконаними.

Проте з таким висновком не можна погодитись з наступних підстав.

Способи захисту прав суб'єктів господарювання визначені у ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення правовідношення.

          Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2005р. товариство з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” подало клопотання голови комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” про визнання грошових вимог АБ "АвтоЗАЗбанк" до банкрута у розмірі 2310594грн. виконаними 21.10.2003р..

          Як досліджено судом першої інстанції, 06.10.2005р. надано клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Стимул” про залишення без розгляду вказаного клопотання голови комітету кредиторів.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову  і відмову прийнято господарським судом.

          Що стосується висновку суду попередньої інстанції в частині залишення без задоволення скарги голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” на протиправні дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1

          У зв'язку з тим, що ухвалою від 21.04.2005р.(а.с.149 т.3) арбітражного керуючого ОСОБА_1 усунуто від виконання обов'язків ліквідатора підприємства-боржника за клопотанням ТОВ. „ВКФ„Стимул” від 27.01.2005р. за №1703(а.с.111 т.3), а скарга на дії цього ліквідатора надійшла до суду 22.05.2006р., тобто в той час, коли ОСОБА_1 уже не був ліквідатором у справі, та навіть не мав права на здійснення функцій арбітражного керуючого, оскільки строк дії його ліцензії закінчився 28.10.2005р., про що свідчить довідка Запорізького відділу з питань банкрутства(а.с.18 т.5), нової ліцензії ОСОБА_1 не отримував.

Таким чином, господарський суд Запорізької області не мав правових підстав розглядати скаргу на дії ліквідатора ОСОБА_1а, оскільки останній на цей час не був і не міг бути  учасником у справі про банкрутство.

          Згідно ч.1 ст.111¹⁰ ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Так, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В силу ст.4⁷ ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст.38 ГПК України, суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

          Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

             ПОСТАНОВИВ:

          1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Стимул” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. у справі №20/75-25/208 задовольнити частково.

          2.Частину першу ухвали господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. та частину першу постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. у справі №20/75-25/208 скасувати.

          3.Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. у справі №20/75-25/208 в частині залишення скарги голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авен-Езер” на протиправні дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 без задоволення скасувати.

          4.Справу в цих частинах  направити на новий розгляд. В решті ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. у справі №20/75-25/208 залишити без змін.

Головуючий                                                  О.В. Яценко

Судді                                                                Л.Й. Катеринчук 

                                                                          М.І. Хандурін