УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/1287/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"09" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В.

СуддівАдаменко О.Г., Макарчук Л.В.

При секретаріВостріковій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялти до Алупкінської міської ради АР Крим, ОСОБА_6, третя особа - Державний заклад «Дитячий спеціалізований /спеціальний/ санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, про визнання недійсним рішення, визнання незаконним та скасування державного акту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

08 лютого 2013 року заступник прокурора м. Ялта Івашкевич Д. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення, визнання незаконним та скасування державного акту. Вимоги мотивовані тим, що рішенням Алупкінської міської ради АР Крим № 19/5 від 12.08.2009 року затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Посилається на те, що земельна ділянка, виділена ОСОБА_6, розташована у межах земельної ділянки, що знаходиться на праві постійного користування Державного закладу «Дитячий спеціалізований /спеціальний/ санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, зазначене підтверджується висновком комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі, по якій винесено вирок. Вироком встановлено порушення вимог законодавства України посадовими особами Алупкінської міської ради АР Крим при прийнятті Алупкінською міською радою АР Крим оскаржуваного рішення щодо виділення ОСОБА_6 земельної ділянки та видачі їй державного акту на право власності на земельну ділянку. Вирок набрав законної сили. Зазначає, що на підставі ч. 9 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України. Рішень щодо вилучення або припинення права користування санаторію спірною земельною ділянкою уповноваженим органом не приймалося. Таким чином, за відсутності згоди належного землекористувача Алупкінська міська рада АР Крим не мала повноважень на розпорядження частиною території санаторію. Враховуючи те, що про прийняття оскаржуваного рішення органам прокуратури стало відомо у квітні 2010 року під час досудового розслідування у кримінальній справі просить визнати причину пропуску строку на звернення до суду з позовом поважною та поновити строк. На підставі ст.ст. 152, 155 ЗК України просить визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради АР Крим № 19/5 від 12.08.2009 року щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_6, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_6 на підставі вищезазначеного рішення.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Алупкінської міської ради 26 сесії 5 скликання № 19/5 від 12 серпня 2008 року «Про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд /присадибна ділянка/». Визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 522471 від 23 вересня 2008 року, виданий ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд /присадибна ділянка/ за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за № 010800700208 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Стягнуто з Алупкінської міської ради на користь держави судові витрати по справі у розмірі 114,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати по справі у розмірі 114,70 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора м. Ялта АР Крим, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача - ОСОБА_6 та представника 3-ої особи - Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що Алупкінська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка знаходилася у постійному користуванні санаторно-лікувального закладу - ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України, а тому не мала права приймати рішення про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування визначені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо регулювання земельних відносин на території селища вирішуються виключно на пленарних засіданнях селищної ради.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах свої повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 10 ст. 118 ЗК України, в редакції, яка була чинною на час прийняття оспорюваного рішення, сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до вимог ст. 47 ЗК України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються для профілактики захворювань і лікування людей.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення (стаття 48 ЗК України).

Статтею 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» відповідно до свого статуту та на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 16.04.1997 року №119 «Про передачу дитячого санаторію ім. Боброва в безпосереднє підпорядкування МОЗ України» є правонаступником майнових прав та обов'язків дитячого санаторію ім. Боброва, якому Алупкінською міською радою народних депутатів рішенням від 30 червня 1992 року було передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 11,2632 га для функціонування санаторію, про що видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 7 квітня 1995 року (а.с. 60-62).

Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням 26-ї сесії 5-го скликання Алупкінської міської ради № 19/5 від 12 серпня 2008 року ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

На підставі вказаного рішення 23 вересня 2009 року ОСОБА_6 отриманий державний акт серії ЯЖ № 522471 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за № 0108007000208 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с. 11).

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, який набрав законної сили 20 грудня 2012 року (а.с. 63-92) встановлено порушення вимог законодавства України при прийнятті Алупкінською міською радою рішення № 34/159 від 29.10.2005 року, на підставі якого ОСОБА_6 був виготовлений проект землеустрою, який був затверджений на підставі оспорюваного рішення Алупкінської міської ради № 19/5 від 12.08.2008 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з проведеної по вказаній кримінальній справі комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року № 1651, 3065 встановлено, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_6 площею 0,0600 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в межах земельної ділянки, яка передана санаторію ім. Боброва в користування згідно із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданого 07 квітня 1995 року (а.с. 13-59).

Виходячи з наведеного та встановивши, що право постійного користування санаторія ім. Боброва на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» згідно із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданого 07 квітня 1995 року, у встановленому законом порядку не припинялося, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Алупкінська міська рада на момент прийняття оспорюваного рішення не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка знаходилася у постійному користуванні санаторно-лікувального закладу, а тому не мала права приймати рішення про передачу її у власність відповідачки ОСОБА_6 та дійшов правильного висновку про визнання зазначеного рішення недійсним на підставі п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Оскільки рішення Алупкінської міської ради № 19/5 від 12 серпня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_6 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, визнано недійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений державний акт підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачка ОСОБА_6 не надала доказів, які могли б спростувати висновки суду.

Довід скарги про те, що Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» не є правонаступником дитячого санаторію ім. Боброва, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він спростовується матеріалами справи, а саме статутом ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» та листом Міністерства охорони здоров'я України від 22.07.2013 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» в установленому законом порядку не здійснив реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, яка, на його думку, знаходиться у його постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування серії КМ 0000030 від 07 квітня 1995 року, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» є законним землекористувачем земельної ділянки площею 11,26 га, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні закону.

Так, положення п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5 - рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визнав неконституційним та зазначив, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форми державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З огляду на наведе, колегія суддів вважає, що право постійного користування земельною ділянкою дитячого санаторію ім. Боброва, правонаступником якого є Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва», набуте в установленому законом порядку, не втрачається.

Що стосується доводів скарги про те, що на підставі рішення Алупкінської міської ради № 1/1 від 16 вересня 2008 року «Про коригування меж земельної ділянки ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства хорони здоров'я України для функціонування санаторію» в постійне користування санаторію ім. Боброва для функціонування санаторію передано земельну ділянку загальною площею 4,8 га із земель оздоровчого призначення та вирішено видати державний акт на право постійного користування землею для функціонування санаторію площею 4,8 га, а також припинено право постійного користування ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» земельною ділянкою площею 6,4632 га із загальної площі 11,2632, наданої для функціонування санаторію, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.10.2010 року визнано протиправним та скасовано рішення 27 позачергової сесії 5 скликання Алупкінської міської ради № 1/1 від 16.09.2008 року «Про коригування меж земельної ділянки ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства хорони здоров'я України». Зазначена постанова набрала законної сили.

Доводи скарги про те, що спірна земельна ділянка правомірно надана у власність ОСОБА_6 і не належить ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Адаменко О.Г. Макарчук Л.В.