10.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 року Справа № 812/5024/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонова І.В.

при секретарі Лушниковій О.С.

за участю сторін:

представника позивача Фісенко Я.О.

представника відповідача Божинова І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними, скасування рішення № 69/04-09-1450 від 07.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит " до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними щодо викладення порушень у акті перевірки № 04-12-84 від 18.04.2013 року вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", скасування рішення № 69/04-09-1450 від 07.05.2013 року про повернення коштів фонду у розмірі 3420,91 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1710,46 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 15.04.2013 відповідачем було проведено перевірку ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з правомірності використання коштів Фонду соціального страхування, за результатами якої складено акт перевірки на підставі якого 07.05.2013 прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Позивач вважає зазначене рішення безпідставним та таким, що суперечить законодавству України з наступних підстав.

Між позивачем та Ровеньківським професійним гірничим ліцеєм, Ровеньківським професійним будівельним ліцеєм, Ровеньківським техніко-економічним коледжем були укладені договори про надання робочих місць для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики, про що видавалися відповідні накази про прийняття та звільнення з роботи. Таким особам була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої утримувався податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, крім іншого, учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах. Тому, на думку позивача, якщо учні та студенти навчальних закладів працюють на умовах трудового договору і отримують заробітну плату, вони підлягають соціальному страхуванню з усіх його видів та мають сплачувати страхові внески до відповідних фондів на загальних засадах, так як з моменту укладення трудового договору працівник вважається застрахованим.

Таким чином, як вважає позивач, у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій, а тому воно підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та, відповідно, цей Закон не регулює правовідносини щодо надання матеріального забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду. Крім того представник відповідача зазначив, що відповідно до Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства. Отже, у зв'язку з викладеним представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 квітня 2013 року Луганським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі наказу від 01.04.2013 №139 та направлення від 05.04.2013 №84, було проведено планову документальну перевірку ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з питань правомірності використання коштів Фонду за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.04.2013 №04-12-84 (а. с. 14-20).

В ході перевірки було встановлено, що вибірковою перевіркою дотримання діючого законодавства при призначенні, розрахунку і виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності позивачем порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме - комісією з соціального страхування ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" призначено та виплачено матеріальне забезпечення учням професійного гірничого ліцею, Ровеньківського професійного будівельного ліцею, Ровеньківського техніко-економічного коледжу які проходили виробниче навчання і виробничу практику на підставі договорів та неправомірно витрачені страхові кошти в сумі 2221,27 грн.

На підставі акту перевірки від 18.04.2013 Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Виконавча дирекція Луганського обласного відділення було прийнято рішення №69/04-09-1450 від 07.05.2013 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого визначено розмір коштів, які підлягають поверненню до Фонду - 3420,91 грн., та застосовано фінансові санкції в розмірі 1710,46 грн. (а. с. 13).

Правовідносини, пов'язані з призначенням, розрахунком і виплатою допомоги з тимчасової втрати працездатності регулюються Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-ІІІ (далі - Закон №2240).

Відповідно до ст. 1 Закону №2240, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону №2240, застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 6 Закон №2240, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 «Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 №992 (далі - Порядок №992), учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються.

Відповідно до пункту 8 Порядку №992, професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов'язані укласти на основі типового договору, що додається, договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики. У договорі зазначається кількість учнів, слухачів за професіями, спеціальностями та спеціалізаціями, терміни, умови і порядок проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення відповідних умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, інші взаємні зобов'язання сторін та термін дії договору.

Відповідно до п. 9 Порядку №992 перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Ровеньківським професійним гірничим ліцеєм, про надання робочих місць для проходження учнями виробничої практики, а саме: від 03.09.2012 №212-360 ра, між Ровеньківським професійним будівельним ліцеєм від 28.08.2012 №212-411, між Ровеньківським техніко-економічним коледжем від 28.12.2011 №211-2 ра (а. с. 87-92).

На виконання вимог п. 9 Порядку №992, позивачем були видані накази від 07.05.2012 №558-к (а. с. 81), від 18.01.2012 №57-к (а. с. 83), від 25.01.2012 №96-к, від 11.09.2012 №1229-к (а. с. 82), від 12.11.2012 №1490-к (а. с. 84), відповідно до яких громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, прийняті на виробничу практику.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наданих листків непрацездатності (а. с. 52-54) комісією з соціального страхування ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" було призначено та виплачено матеріальне забезпечення учням професійного гірничого ліцею ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які проходили виробниче навчання і виробничу практику на підставі договорів, в розмірі 2221,27 грн.

Відповідно до пункту 17 Порядку №992, за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, є платниками єдиного внеску (пункт 2 частини першої статті 4 Закону ).

Базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону ).

Водночас, відповідно до пунктів 7, 8 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 14.08.2012 №18973/03-20 щодо нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум заробітної плати, яка виплачується учням за час навчальної практики, учні, які проходять виробничу практику, не є штатними працівниками підприємства, а отже, не перебувають у трудових відносинах з підприємством, тому єдиний внесок на заробітну плату учнів, яка виплачується їм при проходженні виробничої практики, не нараховується та не утримується.

На підставі вище викладеного суд дійшов висновку, що положення Порядку №992 чітко розділяють осіб, які є учнями або слухачами виробничого навчання та виробничої практики та осіб, які є найманими працівниками цього підприємства.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача, як на обґрунтування позовних вимог, на положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки преамбулою зазначеного Закону встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та, відповідно, цей Закон не регулює правовідносини щодо надання матеріального забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду.

Таким чином, громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, під час проходження виробничої практики у позивача не були застрахованими особами відповідно до Закону №2240, а тому їх листки непрацездатності позивачем, в порушення вимог ст. 6 Закону України №2240 були оплачені за рахунок коштів Фонду.

З аналізу зазначених вище норм, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення №69/04-09-1450 від 07.05.2013 про повернення коштів фонду у розмірі 3420,91грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1710,46грн.

Що стосується вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо викладення порушень у акті перевірки № 04-12-84 від 18.04.2013 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" протиправними, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Статтею 13 Закону №2240 передбачено повноваження виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зокрема, забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 30 Закону №2240, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Право розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники виконавчих дирекцій відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, керівники районних, міжрайонних, міських, районних у містах виконавчих дирекцій відділень Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 07.05.2013 №69/04-09-1450 було прийнято директором виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за порушення позивачем законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме за порушення ст. 6 Закону №2240.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв в межах повноважень, наданих йому діючим законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо викладення у акті перевірки №69/04-09-1450 від 07.05.2013 висновків про порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-ІІІ, Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 №992, ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантацит" до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними щодо викладення у акті перевірки №4-12-84 від 18.04.2013 висновків про порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", скасування рішення №69/04-09-1450 від 07.05.2013 про повернення коштів фонду у розмірі 3420,91 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1710,46 грн. відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03 вересня 2013 року.

Суддя І.В.Тихонов