ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 р.

Справа № 902/1062/13

Провадження № 19/902/62/13

за позовом:Приватного підприємства "Охоронне агенство "Щит" (м. Вінниця, вул. Некрасова,25, 21001)

до:Державного підприємства "Державна картографічна фабрика" (21100,м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 19)

про стягнення 160920,30 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Дудчик О.М.;

відповідача : Шостаківська Т.Д.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "Охоронне агентство "Щит" до державного підприємства "Державна картографічна фабрика" про стягнення 160 920,30 грн., з яких: 137 150,00 грн. сума основного боргу; 3982,85 грн. 3 % річних; 19 641,45 грн. пені.

Ухвалою суду від 26.07.2013 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 12.08.2013 року.

Ухвалою суду від 12.08.2013 року було відкладено розгляд справи на 16.09.2013 року з об'єктивних причин.

11.09.2013 року від відповідача надійшов відзив на позов ( вх. № канц. 08-46/10859/13), в якому останній проти позову заперечує.

В судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача визнав позов в сумі основного боргу, в розмірі нарахованих 3 % річних та пені заперечує, про що вказав у відповідній заяві від 16.09.2013 року ( вх. № канц. 08-46/11006/13).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача судом встановлено наступне.

28 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання охоронних послуг № 5.

Відповідно до п.1.1. договору, «Замовник» доручає і Виконавець приймає на себе надання послуг по забезпеченню охорони на об»єкті та території ДП «Державної картографічної фабрики» у вигляді двох цілодобових постів фізичної охорони. Додаток « 1 дислокація постів, № 2 акт обстеження об'єкта.

Відповідно до п.2.4. договору відповідач зобов'язався належним чином проводити розрахунки з виконавцем за надані послуги.

Пунктом 3.1. договору була встановлена ціна наданих послуг в розмірі 16 000,00 грн. в тому числі ПДВ на місяць, які мали бути сплачені відповідачем до 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.1. договору - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Відповідно до п.4.2. договору початок дії договору 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 4.3. договору строк дії договору закінчується 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 4.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору за один місяць до закінчення цього дії, Договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які передбачені цим Договором.

Даний договір щорічно продовжував свою дію на підставі п.4.5., і станом на час подання позову є чинним.

Крім того, до основного договору було підписано додаткові угоди: додаткова угода № 5 від 01.01.2012 року,; №4 від 01.01.2013 року, якими було внесено зміни в п. 3.1. договору і встановлено плату за надання послуг в розмірі 18500,00 грн. Згідно додаткової угоди від № 5 від 13.05.2013 року вартість наданих послуг встановлена в розмірі 15000,00 грн. за місяць.

Факт надання Позивачем Відповідачу послуг з охорони підтверджується актами виконаних робіт, які обопільно підписані між сторонами та скріплені мокрими печатками, а саме:

№ б/н від 30.11.2012 року на суму 18500,00 грн., строк оплати - до 10.12.2012 р.;

№ б/н від 31.12.2012 року на суму 18500,00 грн., строк оплати - до 10.01.2013 р.;

№ б/н від 31.01.2013 року на суму 18500,00 грн., строк оплати - до 10.02.2013 р.;

№ б/н від 28.02.2013 року на суму 18500,00 грн., строк оплати - до 10.03.2013 р.;

№ б/н від 31.03.2013 року на суму 18500,00 грн., строк оплати - до 10.04.2013 р.;

№ б/н від 30.05.2013 року на суму 18500,00 грн., строк оплати - до 10.05.2013 р.;

№ б/н від 15.05.2013 року на суму 9250,00 грн., строк оплати - до 10.06.2013 р.;

№ б/н від 31.05.2013 року на суму 7500,00 грн., строк оплати - до 10.06.2013 р.;

№ б/н від 30.06.2013 року на суму 15000,00 грн., строк оплати - до 10.07.2013 р.

В загальному за період листопад 2012 - червень 2013 року вартість наданих позивачем і не оплачених відповідачем послуг становить 137 150,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою № 79 від 22.07.2013 року, яка наявна в матеріалах справи.

24 травня 2013 року позивач направив відповідачу претензію № 58 з вимогою сплатити борг 124 400,00 грн. (борг станом на 01.05.2013 року) однак відповідач лише частково сплатив борг за листопад 2012 року в розмірі 5600,00 грн.

Разом з тим, відповідач у відповіді на претензію (№ 58 від 24.05.2013 року), в якій зазначив, що невиконання умов договору пояснює тим, що відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 5 від 09.01.2013 року ДП «Державна картографічна фабрика» знаходиться в процесі реорганізації. Згідно умов вищезазначеного наказу правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «ДКФ» є Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру». В результаті остаточної реорганізації (червень 2013 року), правонаступником ДП «ДКФ в порядку черговості буде погашена вся кредиторська заборгованість, в тому числі борг, що виник перед ПП «Охоронне агентство «Щит» за надані охоронні послуги в сумі 124 900,00 грн.

При цьому, жодних відомостей про реорганізацію відповідача у позивача немає, послуги за договором продовжують надаватись безпосередньо Відповідачеві.

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Внаслідок невиконання договірних зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 3982,85 грн. 3 % річних; 19 641,45 грн. пені.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи, тому вимога позивача щодо стягнення суми боргу в розмірі 137150,00 грн. ( за періоди 10.12.2012 р-22.07.2013 р.- 12900,00 грн.; 10.01.2013-22.07.2013 р.-18500,00 грн.; 10.02.2013 р.-22.07.2013 р.-18500,00 грн.; 10.03.2013 р.-22.07.2013 р-18500,00 грн.; 10.04.2013 р.-22.07.2013 р.-18500,00 грн.; 10.05.2013 р.-22.07.2013 р.-18500.00 грн.; 10.06.2013 рю-22.07.2013 р.-16750,00 грн.; 10.07.2013 р.-22.07.2013 р.- 15000,00 грн.) є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3982,85 грн. 3 % річних; 19 641,45 грн. пені.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.4. договору у випадку прострочення платежів вказаних у п. 3.2. договору, Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Суд , здійснивши перерахунок 3% річних та пені приходить до висновку про його часткове задоволення позову в цій частині, а саме підлягає до задоволення:

3% річних в сумі 1332,56 грн. (за період 10.12.2012 р-22.07.2013 р.- 238,56 грн.; 10.01.2013-22.07.2013 р.- 294,99 грн.; 10.02.2013 р.-22.07.2013 р.- 247,85 грн.; 10.03.2013 р.-22.07.2013 р- 205,27 грн.; 10.04.2013 р.-22.07.2013 р.- 158,14 грн.; 10.05.2013 р.-22.07.2013 р.- 112,52 грн.; 10.06.2013 р.-22.07.2013 р.- 59,20 грн.; 10.07.2013 р.-22.07.2013 р.- 16,03 грн.);

пені в розмірі 4411,45 грн. за період з 10.12.2012р. - 09.06.2013р.

В решті стягнення 3% річних та пені слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, законом або договором. Згідно ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову частково. З відповідача слід стягнути 137150,00 грн. заборгованості; 1332,56 грн. 3 % річних; 4411,45 грн. пені. В решті позову слід відмовити.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Державна картографічна фабрика" (21100,м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 19, ідент. Код 02570457) на користь приватного підприємства "Охоронне агентство "Щит" (м. Вінниця, вул. Некрасова, 25, 21001, ідент. код 32603946 ) 137 150,00 грн. заборгованості; 1332,56 грн. 3 % річних; 4411,45 грн. пені; 2857,88 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 вересня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (м. Вінниця, вул. Некрасова,25, 21001)

3 - відповідачу (21100,м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 19)