ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 грудня 2006 р. |
№ 11/884 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого |
Козир Т.П., |
|
суддів: |
Кота О.В., |
|
|
Владимиренко С.В. |
|
розглянув касаційну скаргу |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Провесінь” |
|
на рішення |
господарського суду Хмельницької області від 03.04.2006р. |
|
у справі |
№ 11/884 |
|
господарського суду |
Хмельницької області |
|
за позовом |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
до |
Колективного виробничого підприємства ПМК-33 |
|
про |
визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення площею 55кв.м. від 29.12.2005р., яке розташоване по АДРЕСА_1 в м. Хмельницьку, укладеного між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК-33, дійсним та визнання права власності на придбане майно, |
за участю представників:
- ТОВ “Провесінь”- Заболотного А.М. -представника, діючого за довіреністю б/н від 10.11.2006р.
- Позивача -ОСОБА_1
- відповідача -належним чином уповноважений представник не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року позивач -ПП ОСОБА_1 подав до господарського суду Хмельницької області позов до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 55кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу НОМЕР_1, укладеного між ПП ОСОБА_1 та Колективним виробничим підприємством ПМК-33, останній на підставі акту приймання-передачі приміщення від 29.12.2005 р. здійснив передачу йому предмету купівлі-продажу.
Посилаючись на ст. 49 Закону України “Про власність”, ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, позивач просив визнати за ним право власності на вказаний об'єкт та зобов'язати Хмельницьке БТІ зареєструвати за ним право власності.
10.03.2006 позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги, просив замінити неналежного відповідача - Хмельницьке БТІ належним - Колективним виробничим підприємством ПМК-33, визнати дійсним договір НОМЕР_1 купівлі-продажу нежилого приміщення площею 55кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1, в м.Хмельницькому, укладений між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК-33, та визнати право власності на придбане майно.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.04.2006 р. у справі №11/884 (суддя Радченя Д.І.) позов задоволено. Договір купівлі-продажу приміщення НОМЕР_1, укладений між ПП ОСОБА_1 та КВП ПМК -33, визнано дійсним.
Визнано за ПП ОСОБА_1 право власності на частину нежитлового приміщення (перукарні) площею 55 кв.м, вбудованого в 120-квартириний будинок по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому.
Рішення мотивовано тим, що позивач набув права власності не зазначене нежитлове приміщення на підставі цивільно-правової угоди і це право підлягає судовому захисту.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Хмельницької області, ТОВ "Провесінь" звернулося з касаційною скаргою вважаючи, що при прийнятті судового рішення не було взято до уваги, що ТОВ “Провесінь” відповідно до договору оренди від 01.11.2003р., укладеного з КВП ПМК-33, є орендарем спірного приміщення і згідно ст. 777 ЦК України має переважне право на придбання вказаного приміщення. А тому висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні щодо визнання права власності на спірне приміщення, стосуються прав і обов'язків ТОВ "Провесінь", яке не було залучено до розгляду даної справи.
ТОВ "Провесінь" вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального законодавства щодо вирішення без його участі питань, що стосуються його прав і обов'язків.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не давав правової оцінки правовідносинам, які виникли між сторонами, а тому зазначене рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Позивач заперечує відносно доводів скаржника та просить залишити прийняте судом рішення без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Провесінь" без задоволення.
Згідно зі статтею 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з доданими до неї документами, заслухавши пояснення позивача, суддю - доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила наступне.
29.12.2005р. між позивачем - ПП ОСОБА_1 та відповідачем - КВП ПМК-33 укладено договір купівлі-продажу приміщення НОМЕР_1 згідно якого відповідач продав, а позивач купив нежитлове приміщення площею 55,9кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1
Ціна приміщення складає 80000грн.
Кошти за дане приміщення в сумі 80000грн. згідно розділу 3 договору отримані відповідачем від позивача до підписання даного договору (квитанція до прибуткового касового ордеру від НОМЕР_2).
При цьому сторони домовились передати приміщення позивачу відповідачем за актом прийому-передачі протягом трьох днів з моменту підписання договору. Приміщення повинні бути передані позивачу з технічною документацією.
Право власності позивача на приміщення виникає з моменту передачі покупцю приміщень згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.
По акту прийому передачі-передачі приміщення від 29.12.2005р. відповідач передав позивачу, а останній прийняв нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, загальною площею 55,9кв.м., вартістю 80000грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у відповідності до статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає неправомірним висновок суду про можливість визнання оскаржуваного договору дійсним та визнання права власності на вказане вище майно у зв'язку з домовленістю сторонами щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем, повним виконанням договору, нотаріально непосвідченого, оскільки судом не було надано правової оцінки поданим позивачем документам, обґрунтовуючим його право власності на вищезазначене майно, а саме: рішенню виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 03.01.1985р. №2/Л "Про затвердження акту державної комісії по прийомці в експлуатацію об'єктів комунального призначення для 180-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1", висновку Хмельницької міськНОМЕР_3 на відведення земельної ділянки під будівництво, акту Державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 25.09.1984р.
Судом не з'ясовано та не надано належної правової оцінки наявності у відповідача право власності на зазначене майно з врахуванням п.п.1.7.1 статуту відповідача, зареєстрованого Хмельницькою райдержадміністрацією 01.08.1996р., яким запроваджено, що відповідач є власником: майна, викупленого у держави згідно договору купівлі-продажу від 20.07.1994р., зареєстрованого в реєстрі 20.07.1994р. за №НОМЕР_4 державним нотаріусом ОСОБА_2 і рішенням Хмельницької районної ради від НОМЕР_5 на суму 658млн.крб.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не здійснює оцінки правових підстав задоволення позовних вимог у повному обсязі, а лише визначає правові підстави права власності на майно по оскаржуваному договору купівлі-продажу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними вказівки скаржника, що висновки, викладені у рішення судової інстанції про визнання дійсним оскаржуваного договору та визнання за позивачем права власності на майно, придбане за цим договором, є передчасним, без з'ясування обставин, з якими закон пов'язує право на відчуження майна шляхом купівлі-продажу (наявність у відповідача правовстановлюючого документа на майно, яке він відчужує, або іншого документа, який з достовірністю підтверджує право власності, відсутність заборони на відчуження або арешт зазначеного майна за даними Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна; відсутність податкової застави та заставної за даними Державного реєстру застави рухомого майна).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними й вказівки скаржника, що при наявності правовідносин, які виникли у ТОВ "Провесінь" з відповідачем по договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2003р. висновки, викладені у рішенні суду, є передчасними без з'ясування наявності у скаржника переважного права на придбання вказаного приміщення (ч.2 ст.777 ЦК України).
Додані до матеріалів касаційної скарги документи свідчать, що скаржнику стало відомо про продаж майна за оскаржуваним договором з листа Хмельницького БТІ від 02.10.2006р. №НОМЕР_6, тому скаржник в установлений термін звернувся з касаційною скаргою у відповідності до п.3 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які стосуються оцінки доказів, які, проте, не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права, а саме: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду.
Отже, оскільки судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги встановлено, що судом першої інстанції прийнято рішення, що стосується прав і обов'язків ТОВ "Провесінь", яке не було залучено до участі в справі, то це є порушенням норм процесуального права, та відповідно - підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з вказаним, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції по справі не було з'ясовано наявності у відповідача права власності на оспорюваниий об'єкт та не залучено до участі у справі, особу, інтереси якої зачіпає рішення по суті спору, а отже було не досліджено всіх обставин справи та порушено норми процесуального права, що є порушенням вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, а отже правова оцінка доказів, яка викладені в рішенні суду першої інстанції, не ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Провесінь” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 03.04.2006 р. у справі №11/884 скасувати.
Справу №11/884 передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суддів.
|
Головуючий |
Т. Козир |
|
Судді: |
О. Кот |
|
|
С. Владимиренко |