ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, смт. Чорноморське,  

до відповідача Чорноморської селищної Ради, смт. Чорноморське,

про визнання дійсним договору. 

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Позивач ОСОБА_2., представник, д/п № НОМЕР_1

Відповідач Метересова О.В., спеціаліст, д/п № 745/02-22 від 25.10.2006 р. 

          Сутність спору: СПД ОСОБА_1, смт. Чорноморське, звернувся до Господарського Суду АРК із позовом до Чорноморської селищної Ради, смт. Чорноморське, у якому просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0201 га, розташованої за адресою: смт. Чорноморське, АДРЕСА_1 для обслуговування магазину-офісу „ІНФОРМАЦІЯ_1”, дійсним. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. 

           Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач вказує, що у 2005 р. він звернувся до відповідача з заявою про викуп земельної ділянки у відповідності зі ст. 128 Земельного кодексу України. 23.12.2005 р. рішенням № НОМЕР_2 відповідач вирішив продати земельну ділянку несільськогосподарського призначення позивачу площею 0,0201 га за адресою: смт. Чорноморське, АДРЕСА_1 для обслуговування магазину-офісу “ІНФОРМАЦІЯ_1”. 17.01.2006 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажі земельної ділянки. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 13386,83 грн., та звернувся до приватного нотаріуса для засвідчення договору. Нотаріусом було винесено постанову про відмову у здійснені нотаріальних дій у зв'язку з тим, що відповідач не надав документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку. Таким чином, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у засідання суду з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Позовні вимоги визнає, просить визнати договір дійсним, пояснив, що від нотаріального посвідчення він не ухиляється, але на теперішній час у нього немає Державного акту на землю.

У порядку ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          17 січня 2006 р. р. сторонами був підписаний договір купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

          У відповідності з умовами договору відповідач (Продавець за договором) на підставі рішення 28 сесії 4 скликання “Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПП ОСОБА_1.” № НОМЕР_2 від 23 грудня 2005 р. передає за плату, а позивач (Покупець за договором) приймає у власність та сплачує земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: смт. Чорноморське, АДРЕСА_1, загальною площею 0,0201 га у відповідності з планом земельної ділянки, який додається. Земельна ділянка, яка визначена у договорі, продається для обслуговування магазину-офісу “ІНФОРМАЦІЯ_1”.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (пункт 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Пункт 7 статті 128 Земельного кодексу України визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

          Згідно з вимогами статті 657 Цивільного кодексу України - Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку  (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має  бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом

Крім того, у відповідності з вимогами ст. 220 Цивільного кодексу України - у  разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

06.09.2006 р. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а. с. 23) приватним нотаріусом Чорноморського районного нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3. відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: смт. Чорноморське, АР Крим, АДРЕСА_1, з підстав відсутності державного акту про право власності на земельну ділянку на ім'я Чорноморської селищної Ради, прострочення строку дії експертної грошової оцінки земельної ділянки, відсутності належної довіреності у представника позивача (СПД ОСОБА_1) на право купівлі земельної ділянки, зазначеної у спірному договорі.

Дії нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії сторонами на день розгляду справи не оскаржувались.

Отже, нотаріусом відмовлено у посвідченні договору не з підстав ухилення однієї з сторін від його нотаріального посвідчення, а з підстав відсутності належних документів для його посвідчення у продавця і покупця за договором.

Позивач не надав належних доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 30 листопада 2006 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 657, 203, 220 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 128 Земельного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чонгова С.І.