ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2013 р. Справа № 915/699/13
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_1, за паспортом,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
про: стягнення 44626,56 грн., -
Суть спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 44626,56 грн., з яких: 11452,99 грн. основного боргу за договором №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., 18110,55 грн. процентів за користування кредитом та 15063,02 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Підставою позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» є невиконання відповідачем зобов'язань за договором №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р. в частині повернення в установлені строки наданого кредиту.
Ухвалою суду від 14.05.2013р. по справі №915/699/13 призначено судову почеркознавчу експертизу; провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
15.08.2013р. до суду надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи №904 від 09.08.2013р. разом з матеріалами справи №915/699/13.
Ухвалою суду від 19.08.2013р. провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні 10.09.2013р. представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях за вх.№8574/13 від 26.04.2013р.
Представник позивача у судове засідання 10.09.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.08.2013р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:
11.09.2007р. між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (нині - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк») (Банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт, відповідач) був укладений договір №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., за умовами якого Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснити «овердрафт-мікро» обслуговування Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на відкритому в Банку поточному рахунку Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 даного договору шляхом дебітування поточного рахунку, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та винагороду в обумовлені даним договором строки.
За твердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору відповідачем було отримано від Банку кредитний ліміт у розмірі 14900 грн. з кінцевим терміном повернення його 11.09.2008р.
Вказуючи на неповернення відповідачем у порушення договірних зобов'язань в установлені строки наданого кредиту, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Як стверджує відповідач, ним взагалі не укладався та не підписувався договір №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., відповідно не отримувались й обумовлені договором грошові кошти. Окрім того, відповідач вказав на відсутність у нього печатки, якою засвідчено договір, оскільки він зареєстрований у ДПІ як підприємець, який працює без печатки.
Для забезпечення всебічного і об'єктивного вирішення спору з метою встановлення належності підпису на договорі №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., укладеному між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ФО-П ОСОБА_1, та на додатку №1 до договору про надання Овердрафт-мікро кредиту №LVH2-31 від 11.09.2007р., який є невід'ємною частиною вказаного договору, господарським судом було призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на договорі №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р. у розділі « 8. Реквізити сторін. Клієнт» та на додатку №1 до договору про надання Овердрафт-мікро кредиту №LVH2-31 від 11.09.2007р. у розділі « 4. Юридичні адреси та банківські реквізити сторін. Клієнт» самим ОСОБА_1 чи іншою особою? Проведення експертизи було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Відповідно до експертного висновку №904 судово-почеркознавчої експертизи за справою №915/699/13, складеного 09.08.2013р., підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Клієнт» договору №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р. та додатку №1 до договору про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р. виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За вимогами ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Водночас у відповідності до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч.1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
За ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні, в тому числі, є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі, є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
За ч.3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, в тому числі, є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Господарський суд, керуючись вищенаведеними принципами (засадами) законодавства України, як-то: рівність всіх суб'єктів господарювання перед законом, справедливість, розумність та добросовісність, вважає, що норма ч.2 ст. 207 ЦК України по аналогії закону підлягає застосуванню і до фізичних осіб-підприємців, тобто до відповідача у даній справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Експертним висновком №904 судово-почеркознавчої експертизи за справою №915/699/13, складеним 09.08.2013р., встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Клієнт» договору №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р. та додатку №1 до договору про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р. виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою.
Таким чином, договір №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., на підставі якого позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача, з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою.
Іншого позивачем не доведено.
Окрім того, відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області за період з 07.10.2002р. по 01.02.2011р. дозвіл на виготовлення печаток та штампів дозвільною системою Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області відповідачу не видавався.
За таких обставин судом встановлений факт недодержання в момент вчинення правочину (договору №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р.) вимог, передбачених ч.2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2013р. у справі №5021/845/2011.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд, реалізуючи своє право, передбачене п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ФО-П ОСОБА_1
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не надано до суду жодних належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України на підтвердження факту виконання сторонами у справі договору №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., факту надання позивачем відповідачу кредитного ліміту у розмірі 14900 грн., факту наявності у відповідача перед позивачем зобов'язань та їх порушення.
За таких обставин позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, а також витрати за проведення судової експертизи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 41-43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1.Визнати недійсним договір №LVH2-31 про надання Овердрафт-мікро кредиту від 11.09.2007р., укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
2.У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відмовити.
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570; р/р 2909829000000 (для погашення заборгованості); р/р 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 56 коп. витрат за проведення судової експертизи.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 16 вересня 2013 року.
Суддя Ю.С. Бритавська