Справа № 437/6097/13
Провадження № 11кп/782/1106/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Молчанова О.О.,
суддів: Люклянчука В.Ф., Юрченка А.В.,
при секретарі: Митрофанові Р.О.,
за участі прокурора: Дронової І.С.,
потерпілої: ОСОБА_1,
захисника: ОСОБА_2,
обвинуваченого: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 2 липня 2013 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше не засудженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік, за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, згідно з ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ст. 76 КК України. Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишено без змін. Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.100 КПК України. З ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Луганській області стягнуто судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 148-62/7 від 05.04.2013 року у розмірі 489,44 грн.,-
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин. 10 листопада 2012 року о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прибув до магазину «Продторг Радянський», розташованого на вул.Радянська м. Луганська, з метою зустрічі зі своєю знайомою ОСОБА_1, яка працювала продавцем у зазначеному магазині. Після цього ОСОБА_3 підійшов до лавки, розташованої біля магазину, де знаходилася його знайома ОСОБА_1, поряд з якою знаходилися її колеги по роботі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_3 побачив на лавці жіночу сумку, яка належить ОСОБА_1, та у нього виник злочинний умисел на відкрите викрадення сумки. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3, усвідомлюючи що діє відкрито, явно для ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, правою рукою схопив зазначену жіночу сумку вартістю 88 гривень, яка належить ОСОБА_1, всередині якої знаходилися гроші в сумі 2300 гривень, які також належать ОСОБА_1, після чого з місця вчинення злочину спробував втекти. ОСОБА_1, усвідомлюючи злочинні наміри ОСОБА_3, правою рукою схопила свою сумку і спробувала забрати її у ОСОБА_3, однак ОСОБА_3 з метою придушення волі ОСОБА_1 до опору кулаком лівої руки наніс їй один удар в обличчя, чим застосував щодо неї насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я. Придушивши волю ОСОБА_1 до опору, ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел і бажаючи довести його до кінця, утримуючи при собі викрадене майно, а саме сумку з грошима, з місця вчинення злочину втік, викраденим майном розпорядився як своїм власним, заподіявши таким чином ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 2388 гривень.
Також, 12 грудня 2012 року о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився у приміщені дитячого садка № 19, розташованого на кв.Гаєвого м.Луганська, де також знаходилася його знайома ОСОБА_1, з якою у нього стався словесний конфлікт. У ході зазначеного словесного конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_1 і правою рукою схопив її за волосся на голові, після чого протягом не менше 5 хвилин тягав її за волосся, усвідомлюючи, що від таких дій їй можуть бути заподіяні тілесні ушкодження. За результатом зазначених неправомірних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді синця волосистої частини голови, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Ленінського району м. Луганська ОСОБА_4, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого ОСОБА_3, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а також суттєвим порушенням вимог кримінального законодавства. Зазначає, що судом формально враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, поведінку ОСОБА_3 після скоєного, а також вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Також вказує, що, призначаючи покарання у виді виправних робіт, суд не взяв до уваги, ті обставини, що ОСОБА_3 офіційно не працює, та не визначив розмір відрахувань із суми заробітку обвинуваченого в дохід держави. Просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 150 годин громадських робіт, за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, згідно з ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2, та потерпілу ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такий висновок не оспорюється і самим апелянтом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст.125 ч.1, ст.186 ч.2 КК України.
Вивченням матеріалів справи не виявлені дані, які б свідчили про неповноту або необ'єктивність дослідження органами досудового слідства і судом обставин справи або про упередженість суду відносно ОСОБА_3
Згідно з п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.п.12, 13 Постанови Пленуму Верховного суду України N 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених. Призначаючи покарання у виді виправних робіт, суд зобов'язаний визначити розмір відрахувань із заробітку або грошового забезпечення засудженого. Відсутність вказівки на цей розмір є підставою для скасування вироку.
Вимогами п.1 ч.1 ст.408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні виду покарання судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності у ОСОБА_3 офіційного працевлаштування, а при визначенні строку покарання не вказано розмір відрахувань в дохід держави із заробітку обвинуваченого.
За таких обставин судова колегія вважає наявними підстави для зміни вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, судова колегія враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії злочину невеликої тяжкості та тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем мешкання, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, думку потерпілої, яка просила суд не позбавляти ОСОБА_3 волі, вказавши, що примирилася з ним, претензії матеріального та морального характеру у неї відсутні, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненні правопорушення, добровільне відшкодування потерпілій завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння, та вважає, що буде достатнім призначене ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 100 годин громадських робіт, за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки, згідно з ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ст.76 КК України, що, на думку колегії суддів, є достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 2 липня 2013 року зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська ОСОБА_4 задовольнити частково, вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 2 липня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ст.125 ч.1, ст.186 ч.2 КК України змінити.
Призначити ОСОБА_3 покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді 100 годин громадських робіт,
- за ч.2 ст.186 КК України вважати засудженим до 4 років позбавлення волі.
Згідно з ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В інший частині вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 2 липня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ст.125 ч.1, ст.186 ч.2 КК України залишити без змін.
Головуючий:
Судді: