РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/4427/13Головуючий суду першої інстанції:Дядіченко С.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
РІШЕННЯ
"09" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівАдаменко О.Г., Горбань В.В.
При секретаріВостріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про стягнення грошових коштів за договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 22 травня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
02 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (далі «АВТО ПРОСТО») про стягнення грошових коштів за договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 вересня 2012 року між сторонами був укладений договір №403847, предметом якого є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобілю. Відповідач є товариством, що надає послуги, предметом яких є покупка автомобілів учасниками через систему придбання у групах «АвтоТак». Угодою передбачено, що учасник уповноважує ТОВ «АВТО ПРОСТО» на організацію і адміністрування системи «АвтоТак». Система функціонує наступним чином: кількість учасників групи, яким надається право на автомобіль відповідає кількості чистих щомісячних платежів. Відповідач формує групу учасників системи і у подальшому створює фонд групи за рахунок цих платежів, сплачених учасниками групи, тобто за їх гроші, а потім один раз на місяць фонд розподіляє між учасниками системи право на покупку товару. При цьому це право набувають не всі учасники системи, а тільки ті, які здійснили і задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних платежів. Тобто, на думку позивача, розподіл фонду групи здійснюється за пірамідальною схемою, що порушає вимоги ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування грошових коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику системи.
Позивач вважає, що між сторонами був укладений нікчемний правочин, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст.203,215,216 ЦК України, ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» він просив стягнути з відповідача грошові кошті, сплачені ним за договором у розмірі 4730,40 гривень.
Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 22 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення грошових коштів за договором задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_6 грошові кошти, сплачені за договором № 403847 від 25 вересня 2012 року у розмірі 4730 гривень 40 копійок. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» просить скасувати рішення суду, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає про те, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» надає послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та надає послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Посилається на те, що діяльність ТОВ не можна кваліфікувати як пірамідальну.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України. Як вбачається з поштових повідомлень ОСОБА_6 отримав судову повістку 11.07.2013 року (а.с.90), представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» - 19.07.2013 року. (а.с.91-92).
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Задовольняючи позов та стягуючи з ТОВ «АВТО ПРОСТО» сплачену позивачем за договором суму 4730 грн. 40 коп. суд першої інстанції виходив з того, що розподіл фонду групи здійснюється за пірамідальною схемою, що є порушенням вимог статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є нікчемним, а тому необхідно застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення сплаченої позивачем суми.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується і вважає, вказане рішення таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, оскільки не відповідає ст. ст. 3, 6, 212, 627, 629, 628, 632ЦК України, ст. ст. 11, 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.4, 6 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1, 27, 31, 60, 212, 213 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2012 року між сторонами був укладений договір №403847, предметом якого є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобілю. Згідно статті 1 договору ТОВ «АВТО ПРОСТО» є товариством, що надає фінансові послуги з адмінінстування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах Авто так. «АВТО ПРОСТО» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та за умови виконання учасником всіх зобовьязань, передбачених договором. Предметом договору є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів усіх учасників через систему Авто Так. Пунктом 1.1 розділу II передбачено, що учасник уповноважує ТОВ «АВТО ПРОСТО» на організацію і адміністрування системи «АвтоТак». Система функціонує наступним чином: кількість учасників групи, яким надається право на автомобіль відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Фонду групи.(а.с.27-33). На виконання правочину позивачем була передана сума у розмірі 4730,40 грн., що підтверджується квитанціями. (а.с.9).
ТОВ «АВТО ПРОСТО» зареєстровано у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 19.01.2012. (а.с.35). Згідно ліцензії серії АЕ №198421 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» має право на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. (а.с.34).
Наявність ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах свідчить про те, що відповідач мав право укладати договори на надання таких послуг.
Однак, вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанцій залишив поза увагою положення п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, відповідно до якого свобода договору визначена у якості загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавствам врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Підписавши договір №403847 від 25 вересня 2012 року, позивач ОСОБА_6 фактично прийняв умови цього договору, який зобов'язаний виконувати у повному обсязі.
Вважаючи, що зазначений договір є нікчемним через те, що він укладений шляхом введення споживача в оману та із залученням його коштів з ціллю реалізації діяльності пірамідальної схеми, ОСОБА_6 02.04.2013 року звернувся до суду з позовом з цих підстав.
Проаналізувавши умови зазначеного договору та підстави, з яких позивач вважає цей договір недійсним, застосовуючи норми права, які регулюють правовідносини, що виникли, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 п.7 ч.3,ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» - нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживанні продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
З правового аналізу зазначеної норми слідує, що для визначення схеми як пірамідальної необхідна наявність наступних ознак:
споживач залучає інших споживачів до такої схеми і одержує винагороду;
від споживача, що залучає до схеми інших споживачів, не вимагається додаткових внесків;
відсутнє кількісне обмеження споживачів у схемі, як обмеження неправомірного заробітку;
не надання споживачу можливості компенсації за рахунок продажу або споживання продукції;
неотримання більшістю споживачів компенсації їх внесків внаслідок привласнення окремими споживачами та (або) організаторами схеми внесків інших споживачів.
Між тим, жодної із перелічених ознак у договорі №403847 від 25 вересня 2012 року не вбачається.
Так, пунктом 1.2 розділу 2 договору передбачено, що учасник уповноважує ТОВ «АВТО ПРОСТО» на організацію і адміністрування системи «АвтоТак». Система функціонує наступним чином: кількість учасників групи, яким надається право на автомобіль відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Фонду групи. У пункті 5.1 зазначено, що учасник, який належним чином виконує свої зобов'язання за даним договором, отримує автомобіль через визначені договором форми та механізми надання права на автомобіль. Пунктом 4.1 договору визначено, що грошові кошти, сплачені учасниками в оплату товару, об'єднуються Товариством для придбання автомобілів для учасників у постачальника. Об'єднані кошти учасників, сплачені в оплату товару, використовуються виключно на придбання автомобілів та на виконання зобов'язань з повернення коштів за достроково розірваними договорами. (а.с.27-30).
Зважаючи на те, що договором передбачено, що кожний з учасників системи «Авто Так» отримує автомобіль в разі виконання умов договору; кошти, отримані від учасників в оплату товару, використовуються виключно на придбання товару (автомобілю) та на виконання зобов'язань з повернення коштів за достроково розірваними договорами; кількість учасників групи, яким надається право на автомобіль, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Фонду групи, то зазначене свідчить про відсутність у дослідженому договорі ознак, характерних для фінансової піраміди (або пірамідальної схеми).
Крім того, у разі, якщо учасник виявить бажання розірвати договір, що передбачено пунктами 14.1 - 14.8 договору, учаснику повертається сплачена ним сума за винятком сплаченої ним плати за послуги.
Згідно пункту 11-1 статті 4, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою, яка надається відповідно до договору.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 зазначеного Закону визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою тримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Таким чином, за своєю юридичною природою договір про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах «Авто Так» представляє собою передбачений законом договір про надання фінансової послуги в сфері небанківських фінансових послуг, що передбачає вчинення управителем від власного імені, за рахунок та в інтересах довірителів (споживачів) юридичних та фактичних дій з акумулювання та управління коштами довірителів з метою придбання автомобілів в умовах черговості та інших умовах, визначених договором.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що договір №403847 від 25 вересня 2012 року не є недійсним внаслідок нікчемності, а тому до нього не можуть застосовуватись наслідки нікчемного договору.
Приймаючи до уваги те, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідну ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг щодо придбання товарів у групах, колегія суддів приходить до висновку, що така діяльність здійснюється ТОВ легітимно.
Судова колегія вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, при висновках, що не відповідають обставинам справи, воно підлягає скасуванню відповідно до п. 3 п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 305 ч.2, 307, 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити.
Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 22 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про стягнення грошових коштів за договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у сумі 229 грн.(двісті двадцять дев'ять грн.) 40 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.