Головуючий суду 1 інстанції - Бойко С.Л.
Доповідач - Соловей Р.С.
Справа № 413/1090/13-ц
Провадження № 22ц/782/3691/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області
в складі: головуючого - судді Соловей Р.С.,
суддів Медведєвої Л.П.., Пащенко Л.В.
при секретарі Арутюнян Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу
за апеляційною скаргою Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 квітня 2013 року
у цивільній справі за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги по центральному опаленню та гарячому водопостачанню,
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2013 року позивач Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго» (далі - ЛОКСТП «ЛТКЕ») звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 906,67 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 650 грн., інфляційних нарахувань за період з червня 2009 року по грудень 2012 року в розмірі 176,35 грн. та 3% річних - 80,32 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.
В своїх запереченнях на позовну заяву відповідачка ОСОБА_4 просила відмовити позивачу у позові на підставі п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Зазначила, що питання про стягнення заборгованості, яка утворилась за нею станом на 01.01.2006 р., було розглянуто Краснолуцьким міським судом Луганської області; ухваленим рішенням від 13.04.2006 р. була встановлена та призначена до стягнення сума боргу у розмірі 702,79 грн. Відповідачка зазначила, що нею було сплачено 150 грн. у вересні та листопаді 2011 року, відповідно, сума заборгованості становить вже не 650 грн., а 552,79 грн. (а. с. 20). Заявою від 18.04.2013 р. відповідачка просила застосувати позовну давність (а. с . 46).
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 квітня 2013 року позивачеві ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давнини, а також зобов'язано позивача списати з квартири АДРЕСА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01.01.2013 р. у сумі 906,67 грн.
Позивач ЛОКСТП «ЛТКЕ», не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати це рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В своєму запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 звертає увагу на сплив позовної давності, оскільки вона з червня 2008 року не оплачувала послуги підприємства відповідача з опалення, що видно з обігової відомості. Зазначає, що заборгованість перед відповідачем у розмірі 702 грн., стягнена рішенням Краснолуцького міського суду від 2006 року, не була сплачена нею з вини позивача, який після відключення її квартири від опалювальної системи не залишив реквізитів для погашення заборгованості. Крім того, вважає, що безпідставно позивачем оплата за опалення з 01.01.2006 р. нараховувалась з суми 1 332,42 грн., а не з визначеної вказаним судовим рішенням суми 702 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо доводів відповідачки про пропуск апелянтом строку подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення та відсутність відповідної заяви про поновлення строку, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі було відкрито на законних підставах. Встановлений ч. 1 ст. 294 ЦПК України десятиденний строк подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянтом не було пропущено, оскільки його представник не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, , що вбачається з журналу судового засідання від 18.04.2013 р. (а. с. 50), тому мав право подати апеляційну скаргу на рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. З копії зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого позивачу ЛОКСТП «ЛТКЕ» Краснолуцьким міським судом (а. с. 52), вбачається відмітка про отримання позивачем зазначеного відправлення 22.07.2013 року. Інших відомостей про отримання відповідачем копії рішення суду у справі немає. Апеляційна скарга була здана у поштове відділення 31.07.2013 року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті (а. с. 64).
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини щодо того, що позивачем до квітня 2007 року надавались послуги з теплопостачання відповідачці в квартирі за адресою АДРЕСА_1, тобто між сторонами до вказаного часу існували договірні відносини, на ім'я відповідачки було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 (а. с. 6 - 7).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго», суд виходив з положень ст. 257 ЦК України, дійшовши висновку про пропущення позивачем встановленого тривалістю у три роки строку позовної давності.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду в оскаржуваному рішенні, виходячи з наступного.
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 13.04.2006 р., на яке посилається суд у оскаржуваному рішенні та відповідачка у своїх запереченнях, вирішувалось питання про стягнення заборгованості за період з червня 2001 р. по січень 2006 р., стягнено було заборгованість з відповідачки на користь позивача в сумі 702,97 грн. та зобов'язано було Експлуатаційний район м. Петровське ЛОКСТП «ЛТКЕ» списати з ОСОБА_4 заборгованість за період з червня 2001 р. по квітень 2003 р. у розмірі 629,45 грн.
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апелянта, на те, що вказане судове рішення не може бути підставою для застосування п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, оскільки в ньому йдеться про інший період заборгованості аніж в позовній заяві у цій справі.
Дійсно, після того, як вказаним судовим рішенням від 13.04.2006 р. було вирішено питання про стягнення заборгованості, що утворилась станом на 01.01.2006 р., позивачем іще надавались послуги відповідачці до квітня 2007 р., відповідно, нараховувалась оплата вказаних послуг, а їх оплата відповідачкою здійснювалась невчасно та не у повному обсязі, що підтверджується обіговою відомістю по особовому рахунку відповідачки (а. с. 6 - 7). Із вказаної обігової відомості також вбачається, що станом на 01.03.2007 р. мала місце заборгованість в розмірі 2 807,02 грн., але в березні 2007 р. було нараховано поточну оплату, а також знято частину заборгованості, в тому числі суму, яку було зобов'язано списати за рішенням суду від 13.04.2006 р., після чого станом на 01.04.2007 р. лишилась сума заборгованості в розмірі 1 906,62 грн. Її частина була погашена відповідачкою сплатою наступних сум: в червні 2007 р. - 50 грн., в серпні 2007 р. - 100 грн., в жовтні 2007 р. - 450 грн., в листопаді 2007 р. - 100 грн., в січні 2008 р. - 100 грн., в лютому 2008 р. - 106,62 грн., в березні 2008 р. - 100 грн., в травні 2008 р. - 100 грн., у вересні 2011 р. - 100 грн., в листопаді 2011 р. - 50 грн. Таким чином було сплачено 1 256,62 грн., в тому числі стягнена судовим рішенням від 13.04.2006 р. заборгованість в сумі 702 грн., отже, підтверджується залишок заборгованості, що зазначена позивачем у позовній заяві, в розмірі 650 грн.
Загальна позовна давність статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена тривалістю у три роки.
Однак, згідно з приписами ч. 1 та 3 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом першої інстанції позовна давність застосована безпідставно. Суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що не може взяти до уваги ствердження позивача про переривання строку позовної давності внаслідок сплати відповідачкою у вересні та листопаді 2011 року частини заборгованості, але жодним чином не мотивував такий висновок. Давши неправильну оцінку доказам у справі, допустивши неправильне застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов неправильних висновків.
З огляду на вказані норми Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що здійсненням оплати заборгованості у вересні та в листопаді 2011 року відповідачка визнала заборгованість, отже, мало місце переривання позовної давності, після чого новий строк позовної давності не сплинув. Таким чином, позивачем подано позовну заяву в межах встановленого законом строку позовної давності.
Відповідачка в своїх запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на дані обігової відомості, зазначає, що з червня 2008 року вона не оплачувала послуги підприємства відповідача з опалення. Однак у своїх запереченнях, наданих суду першої інстанції на позовну заяву (а. с. 20) відповідачка визнавала, що нею було сплачено частину заборгованості у вересні та листопаді 2011 року відповідно 100 грн. та 50 грн. Сплата відповідачкою вказаних сум підтверджується, окрім даних вказаної вище обігової відомості за особовим рахунком відповідачки, також доданими до апеляційної скарги платіжним дорученням №463 від 23 листопада 2011 року та меморіальним ордером №567_9F034/105 від 14 вересня 2011 року (а. с. 62 - 63).
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вказану норму закону позивачем обґрунтовано здійснено розрахунок вказаної вище суми заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань за період з червня 2009 р. по грудень 2012 р., що складають 176,35 грн., та трьох відсотків річних, що становить 80,32 грн. (а. с. 8). Вказані нарахування, на думку колегії суддів, здійснено правильно; відповідачкою правильність розрахунків не оспорюються.
Отже, загальна сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 906,67 грн.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення, якщо порушено або неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» задовольнити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 квітня 2013 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованість оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми в загальному розмірі 906,67 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: