АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7989/13 Справа № 2/209/157/13 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальова А.Б. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача кошти в сумі 1442 грн. 70 коп. та судові витрати (а.с. 119-120).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів (а.с. 121-127).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 - фізична соба - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування своїх доходів шляхом сплати встановленого розміру єдиного податку. 07 квітня 2011 року між нею та Управлінням Пенсійного фонду Дніпровського району м. Дніпродзержинська було укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування строком до 07 квітня 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину, і в зв'язку з настанням страхового випадку 02 серпня 2011 року звернулася до відповідача за призначенням та виплатою допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності за період з 23 травня 2011 року по 25 вересня 2011 року. Відповідно до наказу Дніпродзержинською міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02 серпня 2011 року № 58 ОСОБА_2 як добровільно застрахованій особі, призначено та виплачено допомогу по вагітності та пологах в сумі 3974,04 грн. за період непрацездатності з 23 травня 2011 року по 25 вересня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд правильно керувався п. 9 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого страховик зобов'язаний стягувати надмірно сплачені кошти з юридичних та фізичних осіб у встановленому законом порядку, а відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, суд 1 інстанції виходив із того, що листом від 22 липня 2011 року Міністерство соціальної політики України надало роз'яснення щодо права добровільно застрахованих осіб на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та порядку розрахунку їм допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах. Відповідно до зазначеного роз'яснення позивачем було проведено перерахунок допомоги по вагітності та пологах, що була виплачена відповідачу, і згідно перерахунку сума надміру виплаченої ОСОБА_2 допомоги склала 1442,70 грн., яку відповідач відмовилася в добровільному порядку повернути, про що письмово повідомила позивача.

Враховуючи, що відповідачем, як фізичною особою підприємцем було сплачено єдиний податок в розмірі 100 грн. за листопад та грудень 2010 року, з січня до квітня 2011 року , тобто до моменту укладення договору і виникла перерва у страхуванні, то суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення надмірно отриманих грошових кошти в сумі 1442,70 грн., які були виплачені їй як допомога по вагітності та .пологам за договором про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Посилання апелянта на те, що немає підстав для повернення зазначеної грошової суми, так як вона була надана їй як засіб для існування і відсутня рахункова помилка, а був виконаний перерахунок допомоги, а відповідно до ст. 1215 ч. 1 п.1 ЦК України заробітна плата, платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною особою або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, не підлягають поверненню, не можна прийняти до уваги, оскільки виплачена відповідачу за рахунок коштів фонду сума, не є сумою наданою, як засіб для існування відповідача, а є матеріальним забезпеченням, призначеним, як допомога по вагітності та пологах.

Крім того, доводи відповідача, що наказ про призначення матеріального забезпечення від 02.08.2011 року не має зворотної дії в часі безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на законі, а тому до уваги не приймаються.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: