ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Справа № 168426/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Запотічного І.І.,

суддів Довгої О.І., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни,-

В С Т А Н О В И В :

05.10.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації (надалі Управління) про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Просить зобов'язати відповідача виплатити недоплачену щорічну разову допомогу до 5-ого травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року заявлений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління та зобов'язано провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 разової грошової допомоги як учаснику війни до 5-го травня за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржило Управління, в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи позовні вимоги позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право щорічно до 5-ого травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, розмір отриманої позивачем за 2011 рік разової грошової допомоги до 5-ого травня був визначений відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.11 №341.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та є вірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 - нормою Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» зупинено на 2008 рік дію ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі. Оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 3551-XII від 22.10.1993 року визнані неконституційними і втратили свою чинність, то у 2011 році ст. 14 цього Закону діяла у редакції відповідно до якої, щорічно до 5 травня учасникам війни, виплачується разова грошова допомога. Розмір вказаної допомоги регламентується ст. 14 вищенаведеного закону, яка встановлює, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком".

Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у 2011 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем у невідповідності до чинного законодавства.

Окрім цього відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги позивачу, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня як учаснику війни за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, колегія суддів визнає можливим змінити постанову.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 195, ст.197, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року у справі № 2-а/0310/4780/11 в частині негайного виконання змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року у справі № 2-а/0310/4780/11 залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І. Довга

З.М. Матковська