АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7530/13 Справа № 2/194/318/13 Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І.П. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто на його користь з відповідача 6 500 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 28-29).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди (а.с. 36-40).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивач тривалий час з 06.09.1984 року по 24.03.2010 року знаходився в трудових відношення з підприємством, правонаступником якого є відповідач, за час роботи позивач отримав професійне захворювання, через що йому висновком МСЕК від 20.09.2010 року встановлено 65% сукупної втрати професійної працездатності первинно та ІІІ групу інвалідності (а.с.7).

Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача 6500 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд правильно керувався ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України і виходив із того, що через те, що відповідач не створив безпечних умов праці, позивач втратив професійну працездатність, і вимушений постійно лікуватися у зв'язку професійними захворюваннями, які він отримав, працюючи в шкідливих умовах праці.

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ст.2371 КЗпП України.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що суд не призначив експертизу для встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки наявність такого висновку при вирішення справ по відшкодування моральної шкоди не є обов'язковим для суду.

Посилання апелянта на ст. 256 ЦПК України та Постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - не можна прийняти до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідальність за моральну шкоду до 01 січня 2008 року повинен нести Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з вищевказаної дати взагалі скасовано відшкодування моральної шкоди, завданої застрахованому працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків - протирічать абзацу 9 пункту 5 Рішення № 20рп/2008 Конституційного Суду України (справа про страхові виплати).

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: