ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.09.2013 Справа № 901/2304/13
За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»
до Фізичної особи-підприємця Лук'янчєнко Марії Володимирівни
про стягнення 6154,95 грн.
Суддя Куртлушаєв М.І.
Представники:
від позивача - Дмитрієва М.С., представник, довіреність № 09/1601 від 12.09.2013;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лук'янчєнко Марії Володимирівни: суми основного боргу за відпущену теплову енергію за термін з 01.11.2011 по 01.07.2013 у розмірі 5745,80 грн.; передбачену законом за прострочення виконання грошового зобов'язання суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 32,99 грн., 3% річних у розмірі 141,79 грн., пеню у розмірі 234,37 грн..
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору купівлі-продажу теплової енергії № 349 від 01.11.2010, предметом якого було забезпечення позивачем централізованим теплопостачанням об'єкта відповідача, площею 41,0 кв.м., розташованого по вул. Голощапова, 8/6 у м. Керч.
Відповідач оплату здійснював не належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що й стало підставою для звернення позивача до суду.
У судовому засіданні 20.08.2013 представник позивача надав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору.
Суд долучив документ до матеріалів справи.
Відповідач у судові засідання тричі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією, вимоги суду не виконав.
Ухвала про порушення провадження у справі від 16.07.2013 була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві: Слави, 6, кв. 24, м. Керч.
Місцезнаходження відповідача по зазначеній у позові адресі підтвердилось витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Проте, вказана ухвал була повернута суду за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.
В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а вразі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (розділ 3 п. 3.9.1).
Ухвала про відкладення розгляду справи також була спрямована на зазначену та підтверджену витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адресу.
Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалось.
У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, суд вважає за можливе у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01 листопада 2010 року між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Лук'янчєнко Марією Володимирівною (покупець) було укладено договір № 349 купівлі-продажу теплової енергії (далі-Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору, продавець бере на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення приміщення площею 41,0 кв.м. за адресою: м. Керч, вул. Голощапова, 8/9, а покупець зобов'язується прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її.
Розділом 5 Договору "Порядок розрахунків" передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій або в іншій, не забороненій законом формі, щомісяця, не пізніше 30 числа місяця, наступного за оплачуваний. Рахунки направляються покупцю поштою на адресу, вказану у Договорі, або, при узгодженні сторонами, вручаються повноваженому представнику покупця інспектором абонентської служби.
Водночас, підставою для оплати є рахунки продавця, пред'явлені до 30 числа поточного (оплачуваного) місяця, які направлені за адресою, вказаною у Договорі (пункт 6.6 Договору).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, відпустивши відповідачу теплову енергію за період з 01.11.2011 по 01.07.2013 на суму 7745,80 грн.
На виконання умов договору, позивач вручив відповідачеві рахунки на оплату, належним чином засвідчені копії яких долучені судом до матеріалів справи (а.с. 61-70).
Як вбачається із матеріалів справи дані рахунки були отримані особисто фізичною особою-підприємцем Лук'янчєнко Марією Володимирівною, що підтверджується підписом.
Проте, відповідач в добровільному порядку сплатив кошти у сумі лише 2000,00 грн., а саме: 28.11.2012 та 05.02.2013 по 1000,00 грн. згідно банківських виписок (а.с. 58-59).
Отже, у даний час за відповідачем рахується заборгованість за період з 01.11.2011 по 01.07.2013 в сумі 5745,80 грн., дана сума заборгованості погоджена сторонами у Акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 60).
Несплата відповідачем коштів у сумі 5745,80 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
При цьому, судом встановлено, що матеріали справи містять докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі лише 2000,00 грн., не оспорюючи об'єм споживаної теплової енергії, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення даної заборгованості за період з 01.11.2011 по 01.07.2013 у розмірі 5745,80грн. підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд вважає його вірним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 141,79 грн.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Методика нарахування інфляційного відшкодування, яку використовує позивач є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Листом Верховного Суду України "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач нараховував інфляційне відшкодування з порушення норм діючого законодавства, здійснюючи нарахування в межах одного місяця.
Так, позивач у позовній заяві просить стягнути інфляційну суму у розмірі 32,99 грн., тоді як за розрахунками суду інфляційні втрати становлять суму більш ніж заявлена.
Втім, дотримуючись принципу диспозитивності, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині, тобто в межах заявленого у сумі 32,99 грн.
Крім того, положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 7.2.1 Договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, який виконаний окремо за кожним рахунком з урахуванням кількості днів в 2012 та 2013 роках, суд погоджується з ним та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 234,37 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. відносяться на відповідача.
В судовому засіданні 12.09.2013судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 16.09.2013.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лук'янчєнко Марії Володимирівни на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01.11.2011 по 01.07.2013 у розмірі 5745,80грн.; інфляційну суму у розмірі 32,99 грн., 3% річних у розмірі 141,79грн., пеню у розмірі 234,37 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1720,50 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя М.І. Куртлушаєв