Категорія 66 Головуючий у 1 інстанції Харитонова Г.Л.
Доповідач Ткаченко Т.Б.
У х в а л а
І м е н е м У к р а ї н и
13 березня 2013 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого - Песоцької Л.І.
Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.
При секретарі - Макарової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської ради, треті особи: Іллічівський відділ реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, прокуратура Іллічівського району міста Маріуполя Донецької області про скасування усиновлення та внесення змін до актового запису про народження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2013 року,
В с т а н о в и л а:
У червні 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до органу опіки та піклування Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської ради (далі орган опіки та піклування), треті особи: Іллічівський відділ реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції (далі відділ РАЦС), ОСОБА_3 про скасування усиновлення та внесення змін до актового запису про народження, посилаючись на те, що в вересні 1995 року вони усиновили двомісячну дитину ОСОБА_4. За їх заявою відділом РАЦС прізвище, ім'я та по батькові всиновленого змінено на ОСОБА_3, батьками в актовому запису про народження зазначені позивачі. Спочатку відносини між ними були позитивними, але після закінчення 6-го класу поведінка дитини погіршилась, він пропускав заняття в школі, з їх гаманців та гаманців близьких родичів стали зникати гроші. З 2010 року він став вживати спиртні напої. Позивачі намагались виховувати його, роз'яснювали про те, що є добрим та поганим, однак він загрожував, що піде з дому. До виховального процесу вони залучили класного керівника школи, дирекцію та сподівались, що правда про народження може змінити його ставлення до них, але ситуація змінилась не на тривалий час. ОСОБА_3 став уходити з дому, казати, що вони для нього чужі люди та він не повинен їм звітувати, в стані алкогольного сп'яніння ображав їх, наносив тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вони неодноразово звертались до правоохоронних органів. Закінчивши в 2011 році Маріупольський учбово-виховальний комплекс ліцей-школа № 34, ОСОБА_3 поступив навчатися до Маріупольського професійного ліцею будівництва, заняття в якому теж почав пропускати. В теперішній час відносини між батьками та дитиною суттєво погіршились. Син часто уходить з дому, регулярно вживає алкогольні напої, після чого стає агресивним та некерованим, погрожує розправою та смертю батькам, які вночі вимушені замикати двері своєї кімнати на замок, наносить їм тілесні ушкодження, вимагає гроші, не ставиться до них з авторитетом та повагою. Уточнивши позовні вимоги, виключили неповнолітнього ОСОБА_3 з кола третіх осіб. Просили скасувати усиновлення, проведене ними відносно неповнолітнього ОСОБА_3, припинивши на майбутнє права та обов'язки, що виникають внаслідок усиновлення, неповнолітню дитину передати на піклування органу опіки та піклування, зобов'язати відділ РАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, виключивши їх як батьків.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до органу опіки та піклування про скасування усиновлення та внесення змін до актового запису про народження.
З рішенням суду не згодні позивачі, просять скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин страви, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказують, що висновки суду про те, що конфлікт виник у зв'язку з непорозумінням між дитиною та батьком, а також те, що позивачами не надано переконливих та зважених аргументів щодо оскарження усиновлення, не відповідають обставинам справи.
Судом не прийнято до уваги, що метою усиновлення позивачами дитини було бажання мати повноцінну сім'ю, вони намагались вкласти у виховання та розвиток дитини найкращі риси, оточували турботою та увагою, однак причиною конфлікту являються не недоліки у вихованні, а генетична спадковість.
Крім того, опікунською радою не здійснювався нагляд за сім'єю позивачів, що являється недоліками в роботі відповідача.
Судом також не прийнято до уваги загрозу життю та здоров'ю позивачів, оскільки відповідно до висновків психологічного дослідження Іллічівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради ОСОБА_3 являється психопатологічною особою з брутальною, агресивною, антисоціальною поведінкою, батькам рекомендовано у разі прояву з боку дитини неадекватної поведінки, звернутись за допомогою до психіатра або міліцію.
Законом не заборонено усиновлювачам зберігати тайну усиновлення дитини, вони мають право на тайну усиновлення, обов'язок зберігати таємницю усиновлення поширюється на всіх осіб, кому стало відомо про усиновлення.
Вказують, що суд безпідставно послався на рішення Європейського суду з прав людини № 42276/08 від 20.05.2010 року у справі «Курочкін проти України», оскільки у справі мали місце інші обставини.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності третьої особи: Іллічівського відділу реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Направили заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та їх представника - ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати рішення суду, задовольнивши позовні вимоги позивачів, заперечення представника відповідача - ОСОБА_6 та прокурора Сулейманова О.Г., які заперечували проти скасування усиновлення та внесення змін до актового запису про народження, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачами не надано переконливих та зважених аргументів тому, що усиновлення підлягає скасуванню. Позивачі усиновили дитину, якій на той час було два місяці та сімнадцять років виховували його, створивши йому для життя та навчання належні умови. Під час проходження дитиною кризи перехідного віку, коли йому було чотирнадцять років, вони повідомили йому, що він їм не рідний, а всиновлений, що спричинило травму психологічного характеру та зумовило негативну поведінку дитини у подальшому.
Судом також встановлено, що конфлікт виник у зв'язку із непорозумінням між дитиною та батьком, між дитиною та матір'ю стосунки значно кращі.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.214 ЦПК України при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
В силу ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовом батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4, матір'ю якого була ОСОБА_7, відомості про батька були внесені на підставі ст.135 СК України (за вказівкою матері) ( а.с.47).
Рішенням про усиновлення № 308/1 від 19 вересня 1995 року Іллічівської районної адміністрації міста Маріуполя дозволено подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усиновити ОСОБА_4, та за проханням усиновлювачів їх записано батьком та матір'ю в актовому записі про народження ОСОБА_4, а також змінено усиновленому прізвище ОСОБА_4 на ІНФОРМАЦІЯ_2, ім'я ОСОБА_4 на ІНФОРМАЦІЯ_2, по батькові ОСОБА_4 на ІНФОРМАЦІЯ_2, дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.13).
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим 6 жовтня 1995 року Іллічівським відділом реєстрації громадянського стану м.Маріуполя, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області, про що в низі записів актів громадянського стану про народження 23 серпня 1995 року зроблено запис за № 497. В графі батько зазначений ОСОБА_2, в графі мати - ОСОБА_1 (а.с.12, 14).
Як вбачається з висновку від 17 серпня 2012 року № 03-50 служба у справах дітей Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської ради вважає недоцільним скасування усиновлення позивачами неповнолітнього ОСОБА_3 та таким, що не відповідає інтересам неповнолітньої дитини (а.с.52-53).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу, захищена від усіх форм недбалого відношення, жорстокості і експлуатації.
Згідно із ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
З висновку психологічного обстеження та діагностики ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виходячи з пріоритету дотримання законних прав та інтересів неповнолітнього, бажано зберегти родину для дитини. Батькам для спілкування з сином демонструвати поважне ставлення один до одного та до нього, не провокувати конфлікті ситуації. Не припускатися спілкування з дитинною в алкогольному сп'янінні, у стані надмірного психо-емоційного збудження.
У разі прояву з боку хлопця неадекватної поведінки, рекомендовано звернутись по допомогу до психіатра чи міліції (а.с.59-62).
Отже, ухвалюючи рішення та відмовляючи позивачам у задоволенні позовів, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, правильно виходив з того, що позивачами не наведено і не надано доказів, що між ними і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами м своїх батьківських прав.
Ті обставини, на які позивачі посилались при зверненні з позовом, в суді першої інстанції, у тому числі і надані в апеляційному суді, не є підставою для задоволення їх позову, відповідно до ч.3 ст.238 СК України. Неправомірна поведінка дитини, у тому числі і по відношенню до позивачів, та скоєння ним злочину, не свідчить про неможливість їх спільного з дитинною проживання та виконання усиновлювачами своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи те, що позивачі з двомісячного віку прийняли дитину в свою сім'ю і виховували її, в серпні цього року ОСОБА_3 виповниться 18 років, стан його здоров'я, оскільки він потребує обстеження та допомоги психіатра, можливі наслідки скасування усиновлення для дитини у такому віці, а також, положення ч.3 ст.238 СК України, на яку позивачі посилаються, обґрунтовуючи свої вимоги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції.
В даному випадку вбачається бажання позивачів позбавитися від прийнятих на себе батьківських обов'язків, незважаючи на те, що вони спроможні виховувати дитину у сімейному середовищі.
Труднощі відносин, які виникли між позивачами та дитиною з виховання, виступають тими проблемами, які можуть виникнути внаслідок усиновлення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно послався на рішення Європейського суду з прав людини № 42276/08 від 20.05.2010 року у справі «Курочкін проти України», є необгрунтованим, оскільки вказане рішення ухвалене по справі про скасування усиновлення, а національні суди країн, які ратифікували Конвенцію про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, мають право використовувати рішення Європейського суду з прав людини у своїй практиці.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав оцінку, у відповідності з вимогами ст.ст.212, 213 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області 23 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Л.І.Песоцька
Судді: Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова