Справа № 2 - 123/2008 р.

 

 

РІШЕННЯ

іменем України

 

23 жовтня 2008 року                                               Турійський районний суд Волинської області

 

в складі головуючого - судді Овсієнка А.А.

при секретарі Веремчук Л.Ю.

з участю :

третьої особи, яка не заявляє        

самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача (представника позивача)                  ОСОБА_2.   

 

представника третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача                                                            ОСОБА_3.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

 

в с т а н о в и в :

 

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач” (далі - ДВТП “Волиньфармпостач”) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

            Як зазначено в позовній заяві, 04 серпня 2006 року приблизно о 10 год 00 хв  ОСОБА_4. керуючи належним ДВТП “Волиньфармпостач” автомобілем марки “ГАЗ-33021”, номерний знак НОМЕР_1, порушивши Правила дорожнього руху України (далі -ПДР), на перехресті автомобільних доріг сполученням смт.Рожище-смт.Турійськ та сполученням с.Пересіка - с.Маковичі Турійського району Волинської області в с.Купичів Турійського району Волинської області здійснив наїзд на належний ОСОБА_1. автомобіль марки “М 2140” номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2., пошкодивши при цьому обидва транспортні засоби.

            У зв¢язку з пошкодженням належного йому автомобіля ОСОБА_1. зазнав матеріальних збитків на суму 3686 грн. грн. 95 коп., які просить стягнути з відповідача на його користь. До матеріальних збитків позивач відносить вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 2882 грн. 75 коп., 259 грн. 20 коп. оплати за проведення автотоварознавчого дослідження, 5 грн. понесених ним затрат на відправлення телеграми з повідомленням про проведення даного дослідження та 600 грн. - на поїздки власним автомобілем до експертів, правоохоронних органів та судові засідання у справі за позовом ДВТП “Волиньфармпостач” до ОСОБА_2., Служби автомобільних доріг у Волинській області, ДП “Волинський облавтодор” та ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про відшкодування шкоди, завданої вищевказаною ДТП.

Крім того позивач просить стягнути з ДВТП “Волиньфармпостач” на його користь також 10000 грн. моральної шкоди, яка полягає у постійних моральних стражданнях та переживаннях, пережитих ним як внаслідок згаданої ДТП, так і під час розгляду судами існуючих з приводу завданих збитків цивільно-правових спорів за його участю, а також викликаних цим вимушених змін звичного укладу його життя, погіршення загального стану здоров'я, переживаннями за здоров'я своїх близьких родичів, які знаходились у належному йому автомобілі на момент ДТП.

            Відповідачем ДВТП “Волиньфармпостач” подано письмове заперечення проти даного позову, в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з огляду на безпідставність заявлених позовних вимог, покликаючись в обґрунтування своїх доводів на те, що вина учасника вищевказаної ДТП ОСОБА_4. фактично не доведена у встановленому порядку, а отже взагалі відсутні передбачені законом підстави для відшкодування шкоди. Крім того, позивачем нічим не підтверджено заявленого ним до відшкодування розміру матеріальної та моральної шкоди.

В судових засіданнях представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2., представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3. позовні вимоги ОСОБА_1. підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. При цьому ОСОБА_2. ствердив наведені у позовній заяві факти.

            Представник відповідача Коцюба Т.Я., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4. та його представник ОСОБА_5. позов ОСОБА_1. не визнали, пояснивши суду, що вина саме ОСОБА_4. у вчиненні ДТП в установленому порядку не доведена, у зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для відшкодування збитків, спричинених пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, а також моральної шкоди. Просили відмовити в задоволенні даного позову за його безпідставністю.

            Позивач ОСОБА_1. в судові засідання не з'явився, хоча належним чином та вчасно щоразу повідомлявся про час та місце їх проведення, при цьому про причини неявки не повідомляв, про відкладення розгляду справи не клопотав, у зв'язку з чим судом було визнано за можливе розгляд справи здійснювати за його відсутності, тим більше, що інтереси позивача у судовому засіданні представляв його представник за довіреністю ОСОБА_2.

            Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані ними докази, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1. підлягає до часткового задоволення.

            Так, судом встановлено, що 04 серпня 2006 року приблизно о 10 год 00 хв на перехресті автомобільних доріг Турійськ-Рожище-Ківерці-Піддубці та Колодяжне-Локачі-Горохів в с.Купичів Турійського району Волинської області відбулося зіткнення належного позивачу автомобіля марки “М 2140” номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. та належного ДВТП “Волиньфармпостач” автомобіля марки “ГАЗ-33021”, номерний знак НОМЕР_1, під керування водія даного підприємства ОСОБА_4., внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Даний факт підтвердили в своїх поясненнях обидва учасники ДТП - ОСОБА_2. та ОСОБА_4., а також об'єктивно стверджено постановою від 04 жовтня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом даного ДТП (а.с.16), яка на даний час ніким не скасована.

            Як вбачається з наданого суду третьою особою ОСОБА_4. протоколу огляду місця ДТП від 06 березня 2007 року (а.с.129-130), на в'їзді в с.Купичів Турійського району зі сторони смт.Рожище, звідки рухався автомобіль марки “ГАЗ” під керуванням водія            ОСОБА_4., на правій стороні дороги на віддалі 2,9 м від проїжджої частини дороги встановлений дорожній знак 5.45 ПДР “Купичів”. На відстані 96 м від цього знаку з тієї ж сторони дороги на відстані 3,5 м від краю проїжджої частини встановлений знак 2.3 “Головна дорога”. На віддалі 180 м від знаку 2.3 до дороги з обох боків прилягають ґрунтові дороги. На віддалі 600 м від місця прилягання цих ґрунтових доріг знаходиться перехрестя доріг з однаковим покриттям, де трапилася ДТП. Знак 2.4 “Кінець головної дороги” на ділянці дороги с.Купичів не значиться.

            Крім того, свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7. суду ствердили, що станом на 04 серпня 2006 року перед перехрестям доріг з однаковим покриттям в с.Купичів Турійського району як зі сторони руху автомобіля “ГАЗ-33021”, так і зі сторони руху автомобіля “М 2140”, жодних знаків пріоритету, зокрема дорожніх знаків 2.3 чи 2.1 не було. Ці знаки були встановлені вже після вищевказаної ДТП.

Показання даних свідків об'єктивно підтверджуються актом обстеження місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася від 04 серпня 2006 року (а.с.126) та протоколом огляду місця події від 04 серпня 2006 року (а.с.97), з яких також вбачається, що безпосередньо перед перехрестям доріг, на якому відбулося зіткнення автомобілів, на момент зіткнення були відсутні знаки пріоритету 2.1 та 2.3.

Та обставина, що місцем зіткнення вищевказаних автомобілів було саме нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг з відсутніми на ньому відповідними знаками пріоритету також вже була об'єктивно встановлена рішенням Апеляційного суду Волинської області від 16 травня 2007 року (а.с.76-80), залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від  25 грудня 2007 року (а.с.40), яким відмовлено в позові ДВТП “Волиньфармпостач” до ОСОБА_2., Служби автомобільних доріг у Волинській області, ДП “Волинський облавтодор” та ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про відшкодування шкоди, завданої вищевказаною ДТП, а тому не підлягає повторному доказуванню у даній справі.

            Відповідно до розділу 33 підрозділу 2 “знаки пріоритету” ПДР, знаки 2.1 - 2.3, 2.5 та 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - в кінці головної дороги.

            Таким чином із встановлених обставин справи та зібраних доказів вбачається, що дія дорожнього знаку 2.3 “Головна дорога” поширювалася на перше перехрестя, яке знаходиться на відстані 180 м від цього знаку. Оскільки перед другим перехрестям (перехрестям доріг з однаковим покриттям) дорожній знак 2.3 “Головна дорога” не був встановлений, дане перехрестя слід вважати нерегульованим перехрестям рівнозначних доріг.

            Відповідно до п.16.12 ПДР на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

            Оскільки праворуч зі сторони руху автомобіля “М 2140” під керуванням  ОСОБА_2. не було нерейкових транспортних засобів, які б наближалися до перехрестя, водій ОСОБА_2. дотримуючись вимог п.16.12 ПДР, переконавшись у відсутності перешкоди справа, продовжив рух прямо на перехресті.

Як вбачається зі схеми до протоколу огляду місця ДТП від 04.08.06 (а.с.98), місцем зіткнення транспортних засобі є зустрічна по відношенню до напрямку руху автомобіля “ГАЗ-33021” під керуванням ОСОБА_4. смуга руху.

            Згідно з висновком спеціаліста-експерта відділення автотехнічної експертизи та оцінювальної діяльності НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області № 71 від 17.08.06 (а.с.52-55) у вищевказаній дорожній ситуації з технічної точки зору дії водія автомобіля “ГАЗ-33021” ОСОБА_4., котрий при проїзді нерегульованого перехрестя не дав дорогу автомобілю “М 2140” під керуванням ОСОБА_2., який наближався праворуч, не відповідали вимогам п.16.12 ПДР і лежать в прямому причинному зв'язку  з виникненням даної ДТП.

            З огляду на вищевикладене доводи третьої особи ОСОБА_4. про те, що він вважав дорогу, по якій рухався, головною і саме тому не дав дорогу автомобілю “М 2140” під керуванням ОСОБА_2., який наближався праворуч, суд до уваги не приймає з огляду на їх безпідставність.

            Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

            Згідно технічного паспорта серії НОМЕР_3 , виданого МРЕВ ВДАІ Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області 31 жовтня 1987 року (а.с.а.с.167-169), власником автомобіля марки “М 2140”, номерний знак НОМЕР_2, дійсно значиться ОСОБА_1.

             Як вбачається з висновку спеціаліста (акту товарознавчого дослідження) № 76 від            30 серпня 2006 року (а.с.5-14), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “М 2140”, номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП становить      2822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 75 коп., що дорівнює вартості відновлювального ремонту даного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу ДТЗ.

            Наведені у висновку відомості про характер отриманих автомобілем “М2140” внаслідок ДТП механічних пошкоджень узгоджуються з зазначеними у протоколі огляду транспортного засобу від 04 серпня 2008 року (а.с.102-103) відомостями про виявлені при зовнішньому огляді цього автомобіля пошкодження.

            Даний висновок особами, які беруть участь у справі, не оспорюється, викладені у ньому розрахунки проведено у відповідності з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна  України № 142/5/2092 від 14.11.03, а тому суд приймає його до уваги як належний та допустимий доказ завданої позивачу матеріальної шкоди.

            Як встановлено судом з пояснень представника відповідача Коцюби Т.Я., третьої особи ОСОБА_4. та об'єктивно вбачається з подорожнього листа № 916510 від 04.08.06 (а.с.112), ОСОБА_4. потрапив у ДТП, здійснюючи як водій ДВТП “Волиньфармпостач” службову поїздку належним даному підприємству автомобілем марки “ГАЗ-33021”, номерний знак НОМЕР_1.

За таких обставин суд на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України стягує з ДВТП “Волиньфармпостач” на користь ОСОБА_1. 2822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн.  75 коп. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

            В задоволенні решти позовних вимог про стягнення з відповідача 5 грн. витрат на відправлення телеграми з повідомленням про проведення автотоварознавчого дослідження та 600 грн. витрат на поїздки власним автомобілем до експертів, правоохоронних органів та судові засідання у справі за позовом ДВТП “Волиньфармпостач” до ОСОБА_2., Служби автомобільних доріг у Волинській області, ДП “Волинський облавтодор” та ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” про відшкодування шкоди, завданої вищевказаною ДТП, суд відмовляє за їх безпідставністю, оскільки позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження дійсного розміру фактично понесених ним таких затрат.

            Позивачем також безпідставно включено до позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди вимогу про відшкодування понесених на проведення автотоварознавчого дослідження затрат в розмірі 259 грн. 20 коп., оскільки такі затрати належать до судових витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста, і підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст.79, 86, 88 ЦПК України.

            Розглядаючи даний спір, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування йому моральної шкоди.

            Так, позивачем не зазначено з якого розрахунку він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, не наведено та не надано суду жодних доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану його здоров'я, порушення звичного укладу життя в результаті пошкодження належного йому майна.

            Позивач в судові засідання жодного разу не з'явився, а його представник не зміг довести існування в дійсності наведених у позовній заяві підстав для відшкодування заявленого розміру моральної шкоди.

            Як вбачається з наданих позивачем банківських квитанцій (а.с.а.с.1, 19), при зверненні до суду ним було сплачено 151 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ІТЗ) та 259 грн. 20 коп. за проведення автотоварознавчого дослідження на предмет визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля.

            Однак, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, пп.пп.”а” та “д” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” судовий збір мав бути сплачений в розмірі 59 грн. 50 коп. : 51 грн. - щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди та 08 грн. 50 коп. - щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

            Тому, з врахуванням вищенаведеного, суд, задовольняючи даний позов, на підставі ст.88 ЦПК України стягує з ДВТП “Волиньфармпостач” на користь ОСОБА_1. понесені ним та документально підтверджені судові витрати у відповідному розмірі : 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на ІТЗ та 259 грн. 20 коп. витрат на оплату проведеного спеціалістом автотоварознавчого дослідження, а всього - 340 грн. 20 коп.

            Судовий збір, внесений позивачем у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, підлягає поверненню позивачу в порядку визначеному ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ч.1 ст.1172, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, суд, -

 

в и р і ш и в :

 

Позов ОСОБА_1до Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач” на користь ОСОБА_12822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 75 коп. матеріальної шкоди.

В задовленні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути з Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач” на користь ОСОБА_1340 (триста сорок) грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

 

Головуючий