Справа № 1512/539/2012

Провадження № 2/520/154/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря Мельничуковської К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про визнання кредитного договору частково недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку надалі вточнив, про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за №02-87/85 від 30.05.2008 року, та сплаченої суми судових витрат, посилаючись на невиконання ОСОБА_2 договірних умов.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що кредитні кошти були отримані безпосередньо фінансовим директором ТОВ «Надія» виключно для вирішення виробничих питань. Сам банк виступив ініціатором правочину щодо надання кредиту ТОВ «Надія» шляхом залучення робітника підприємства ОСОБА_2 у якості позичальника, волевиявлення останнього не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Також, банк жодного разу не здійснив перевірки цільового використання кредитних коштів, автомобіль, на придбання якого у ТОВ «Надія» надавались кошти, так і не був поставлений товариством ОСОБА_2 Крім того, спірний договір був укладений з порушенням положень СК України, оскільки дружина позичальника не надавала згоду на здійснення угоди, тому ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору в частині, де він вказаний як позичальник, недійсним, та визнання ТОВ «Надія» позичальником за кредитним договором за №02-87/85 від 30.05.2008 року.

Представник ПАТ «Банк Національний Кредит» зустрічну позовну заяву не визнав, посилаючись на те, що викладені у позові ОСОБА_2 твердження не підтверджені жодними доказами. Банком були виконані всі умови договору, отже, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Представник ТОВ «Надія» не заперечував проти задоволення позовних вимог банку, та висловив заперечення щодо зустрічної позовної заяви.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Банк Національний Кредит» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» (на той час - АКБ «Національний Кредит») та відповідачем був укладений кредитний договір за №02-87/85, за яким відповідач отримав кредит у сумі 505000 грн., зі сплатою 17% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 28.05.2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 30 травня 2008 року між банком та ТОВ «Надія» був укладений договір поруки за № 02-87/88, за яким поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та п'ятою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2, посилаючись на те, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі під час укладення спірного договору, просить визнати позичальником замість нього ТОВ «Надія», однак, згідно з п. 7.6. кредитного договору, позичальникові умови кредитування були попередньо повідомлені банком у письмовій формі до укладення цього договору. Підписання позичальником цього договору є підтвердженням його згоди на прийняття всіх умов договору в процесі здійснення банком кредитування.

Посилання відповідача на те, що представники ПАТ «Банк Національний Кредит» запропонували керівництву ТОВ «Надія» отримувати кредитні кошти під вигідніші проценти шляхом залучення фізичних осіб-робітників підприємства, не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 5 кредитного договору, банк зобов'язується: видати кредит у готівковій формі на умовах, передбачених цим договором; дотримуватись вимог законодавства в процесі здійснення кредитування позичальника; забезпечувати позичальника консультаційними послугами з усіх питань, що стосуються кредитування, яке здійснюється відповідно до цього договору.

Таким чином, контролювання доставки автомобіля ОСОБА_2 не входило до обов'язків банку. Саме перерахування банком або передача позичальником грошових коштів ТОВ «Надія» на придбання цього автомобілю є цільовим використанням кредиту. Невиконання товариством зобов'язань за договором купівлі-продажу жодним чином не стосується зобов'язань ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором.

Згідно з ч. 8 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має

право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі, відноситься до кредитних операцій банку.

Жодних доказів щодо наявності неправомірних дій банку під час укладення спірного кредитного договору ОСОБА_2 не надано. Окрім того, пред'явлення позову саме до позичальника, а не до поручителя, є правом банку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримав оригінал кредитного договору, мав можливість ознайомитись з його умовами, був з ними згодний. До пред'явлення банком позовних вимог, ОСОБА_2 не звертався з позовом про розірвання або визнання недійсним зазначеного договору.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави / іпотеки іншим із подружжя, суди мають виходити з такого: положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Отже, у даному випадку письмова згода дружини ОСОБА_2 на укладення кредитного договору не була потрібна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Надія» про визнання недійсним кредитного договору за №02-87/85 від 30.05.2008 року в частині зазначення ОСОБА_2 позичальником, визнання позичальником за цим договором ТОВ «Надія».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, банк виконав свої зобов'язання щодо надання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Однак позичальник свої зобов'язання з повернення кредиту в обумовлені кредитним договором строки не виконав, внаслідок чого, станом на 11.08.2010 р., у нього виникла заборгованість у загальній сумі 624204 грн. 93 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 377754 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 91174 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 116744 грн. 59 коп.; прострочена комісія - 5742 грн. 78 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 26056 грн. 31 коп.; неустойка в розмірі 3% річних - 2513 грн. 86 коп.; сума індексу інфляції - 4219 грн. 39 коп.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит».

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Стягненню з ОСОБА_2 підлягають також судові витрати позивача в сумі 1820 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст. 202, 203, 215, 526, 611, 624, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ», про стягнення заборгованості за кредитним договором за №02-87/85 від 30.05.2008 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 4.01.1997 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», р/р №290959131, МФО 320702, код за ЄДРПОУ 20057663, заборгованість за кредитним договором за №02-87/85 від 30.05.2008 року в загальній сумі 624204 грн. 93 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 377754 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 91174 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 116744 грн. 59 коп.; прострочена комісія - 5742 грн. 78 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 26056 грн. 31 коп.; неустойка в розмірі 3% річних - 2513 грн. 86 коп.; сума індексу інфляції - 4219 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 4.01.1997 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», р/р №290959131, МФО 320702, код за ЄДРПОУ 20057663, судові витрати у розмірі 1820 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Надія» про визнання недійсним кредитного договору за №02-87/85 від 30.05.2008 року в частині зазначення ОСОБА_2 позичальником, визнання позичальником за цим договором ТОВ «Надія» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Пучкова І. М.