Справа № 11/775/2238/13 Головуючий 1-ї інстанції: Гридяєва М.В.
Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач: Опря Л.О.
У Х В А Л А
Іменем України
06 вересня 2013 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Опря Л.О.
суддів - Стародуба О.Г., Акуленка В.В.
за участю прокурора - Єроклінцевої Н.С.
за участю засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Новогродівського міського суду Донецької області від 29 травня 2013 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-н України, з середньою освітою, раніше неодноразово судимий, останній раз 19.06.2008 року Новогродівським міським судом Донецької області за ст.ст.185 ч.2,70 ч.4 КК України до 3 років 6 міс. позбавлення волі, постановою Селидівського міського суду від 22.05.2009 року не відбута частина покарання у виді 1 року 8 міс. 17 дн. позбавлення волі замінена на 1 рік 8 міс. 17 дн. виправних робіт з утриманням в доход держави 20% заробітної плати, невідбутий строк складає 2 міс. 18 днів; засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новогродівського міського суду Донецької області від 19.06.2008 року у виді 1 міс. виправних робіт, остаточно призначено 4 роки 6 місяців 10 днів позбавлення волі.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, гр-н України, з неповною середньою освітою, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має на утриманні малолітню дитину; засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі,-
В с т а н о в и л а:
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони 22 липня 2011 року приблизно о 00.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вул. 40 років Октября та вул. Мічурина в м. Новогродівка Донецької обл. умисно, а ОСОБА_2 повторно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб сіли у автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, де знаходилися раніше їм незнайомі ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, відкрито викрали у потерпілих майно, після чого з викраденим з місця злочину зникли, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_4 у сумі 1480 грн., а неповнолітньому ОСОБА_5 у сумі 430 грн.
У принесеній на вирок апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі та у відношенні нього робітниками міліції були застосовані незаконні методи фізичної та психологічної дії, просить про скасування вироку суду та постановлення нового вироку, яким засудити його або виправдати у зв'язку з недоведеністю вини.
У принесеній на вирок апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, оскільки були суттєво порушені вимоги кримінально-процесуального та кримінального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі, міра покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, просить про скасування вироку суду та постановлення нового вироку з застосуванням ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили про її задоволення, думку прокурора Єроклінцевої Н.С. про необґрунтованість доводів апеляційних скарг засуджених та залишення вироку суду 1-ої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів знаходить аргументи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню, аргументи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, а вирок суду відносно засудженого ОСОБА_1 підлягаючим зміні, з наступних підстав.
Винність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні зазначеного злочину при обставинах, приведених у вироку суду 1-ої інстанції, в повному обсязі доведена сукупністю встановлених в процесі досудового слідства і досліджених в процесі судового розгляду об'єктивних доказів у справі, яким дана належна правова оцінка.
З належною повнотою встановлено, що вони 22 липня 2011 року приблизно о 00.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вул. 40 років Октября та вул. Мічурина в м. Новогродівка Донецької обл. умисно, а ОСОБА_2 повторно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб сіли у автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, де знаходилися раніше їм незнайомі ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, відкрито викрали у потерпілих майно, після чого з викраденим з місця злочину зникли, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_4 у сумі 1480 грн., а неповнолітньому ОСОБА_5 у сумі 430 грн.
Ці обставини встановлені з показів потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно яких 22 липня 2011 року приблизно о 00.30 год. в автомобілі НОМЕР_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та погрожуючи застосуванням фізичного насильства, забрали у них їх майно.
Протоколом виїмки від 23.07.2011 року, відповідно якого у ОСОБА_1 вилучені мобільні телефони «Нокіа 1661» та «Алкатель ОТ-103», які належать потерпілим (т.1 а.с. 30,49-53,55,57).
Протоколом пред'явлення особи для упізнання від 23.07.2011 року з фото таблицею, відповідно якого потерпілі упізнали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як осіб, що скоїли грабіж (т.1 а.с.41-48).
Протоколом очної ставки між підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2 підтвердив обставини скоєного ними злочину (т.1 а.с.95-97).
Тому наведені у апеляційних скаргах засуджених доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Як з матеріалів досудового слідства, так і з протоколів судового засідання видно, що засуджений ОСОБА_2 добровільно надавав свідчення, в яких визнавав свою вини у заволодінні майном потерпілих і не пояснював їх застосуванням до нього недозволених методів ведення слідства з боку працівників міліції.
Аргументи апеляції засудженого ОСОБА_2 в частині застосування до нього недозволених методів ведення слідства з боку працівників міліції є безпідставними так як вони перевірялися у встановленому законом порядку і прокурором було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи. ( т.2 а.с. 12-14 ).
Дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
Міра покарання призначена судом 1-ої інстанції засудженому ОСОБА_2 з врахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, характеру і ступеню суспільної небезпеки, обстановки та способу скоєння злочину, дані про особу підсудного: раніше судимий, скоїв злочин в період відбуття покарання у виді виправних робіт.
При вирішенні питання про розмір кримінального покарання засудженому ОСОБА_2 судом належним чином врахована ступінь вини засудженого та призначено воно відповідно вимог ст. 65 КК України.
Вироком Новогродівського міського суду Донецької області від 17.08.2012 року ОСОБА_1 було засуджено за ст. 186 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2013 року вказаний вирок, як постановлений у невідповідності з фактичними обставинами по справі, а не на підставі м'якості призначеного покарання, було скасовано, справа повернута на новий судовий розгляд.
Згідно вимог ст. 375 ч.2 КПК України при новому розгулі справи судом 1-ої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.
Суд 1-ої інстанції при повторному розгляді кримінальної справи визнав ОСОБА_1 винним у об'ємі пред'явленого обвинувачення і кваліфікував його дії за ст. 186 ч.2 КК України.
У порушення вимог закону, не застосувавши щодо ОСОБА_1 закону про більш тяжкий злочин, суд 1-ої інстанції призначив йому покарання біль суворе ніж покарання, призначене попереднім вироком.
ОСОБА_1 раніше не судимий, свою вину визнав та розкаявся у скоєному злочині, має сім'ю, на утриманні має малолітнього сина, матеріальна шкода від злочину відшкодована.
Сукупність вказаних обставин, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину була раніше врахована і міра кримінального покарання була призначена із застосуванням ст. 69 КК України.
Тому вирок суду в цій частині відносно ОСОБА_1 підлягає зміні відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу затримання за підозрою у скоєнні злочину від 23.07.2011 року, ОСОБА_1 був затриманий 23.07.2011 року (т.1 а.с.83-85).
Таким чином строк покарання у вигляді 2 років позбавлення волі ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відбув, а тому він підлягає звільненню з під варти негайно.
Інших апеляційних підстав для скасування або зміни вироку суду 1-ої інстанції немає.
Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Новогродівського міського суду Донецької області від 29 травня 2013 року відносно ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 186 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.
ОСОБА_1 у зв'язку з відбуттям призначеної міри кримінального покарання з під варти звільнити негайно.
В решті вирок суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Судді: