Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.
Категорія 24 Суддя-доповідач Попова С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.,
суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,
при секретарі Макаровій О.А.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 жовтня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що 13.06.2012р. між нею та ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» було укладено договір № 50305725 про приділення фінансових ресурсів, що зводяться до надання послуг за програмою «Укрфінінвест» з метою отримання в подальшому грошової позики в сумі 40000грн. На виконання своїх зобов'язань вона сплатила адміністративний платіж 1400грн. Втім, з"ясувалось, що договір із нею укладено відповідачем із застосуванням обману, що полягає у формуванні фінансового накопичення за рахунок інших притягнутих у групу клієнтів та можливість отримання тільки з дозволу відповідача, тобто із застосуванням пірамідальної схеми, власне не те, на що вона розраховувала, підписуючи угоду. Вважає вказаний договір таким, що не відповідає положенням ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою заборонена нечесна підприємницька практика, що вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Крім того, договір не відповідає вимогам ст. 15 цього Закону, що регулює добросовісність реклами і надання доступної, достовірної, повної і своєчасної інформації, містить несправедливі умови, в тому числі будь-яких негативних наслідків у випадку порушення умов договору для самого ТОВ «Укрграндінвест ЛТД», а також вимогам п. 4 ч. 3, ч. 4 ст. 18 вказаного Закону, порушення якого спричинило їй збитки, в розмірі першого платежу в сумі 1400грн. Крім того, відповідач не інвестуючи в діяльність програми власних коштів, займається діяльністю з надання фінансових послуг без спеціального дозволу всупереч положенням Законів України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», «Про фінансові послуги і державне регулювання фінансових послуг», що згідно із ст. 227 ЦК України є підставою для визнання оспорюваної угоди недійсною. Позивачка, посилаючись на ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, просила визнати недійсним договір № 50305725 від 13.06.2012р., стягнути з ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» на її користь сплачені кошти 1400грн. у якості компенсації матеріальних збитків та 2000грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в дохід держави в сумі 107,30грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка підтримала доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність представника відповідача, від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність із доданням заперечень проти скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню із частковим задоволенням позову, за таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно з положеннями ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Так, як встановлено, 13.06.2012р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» було укладено договір № 50305725, предметом якого є надання особі послуг з адміністрування системи за програмою «Укрфінінвест», що базується на створенні реєстрів Клієнтів, з метою отримання в подальшому грошової позики в сумі 40000грн., що згідно із заявою позивачки їй потрібна для погашення кредиту. За договором учасник системи сплачує: одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж в сумі 1400грн.; щомісячний загальний платіж (для формування фонду групи та його розподілу адміністратором) - 533,33грн.; щомісячні адміністративні витрати (плата за послуги з адміністратора з організації діяльності програми) - 0,42% - 200грн. Усього на виконання умов контракту ОСОБА_2 сплатила 1400грн. (а.с. 15), стягнення яких прагне позивач в судовому порядку. За змістом договору і додатків №№ 1, 2 виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» формує Реєстр - об"єднання клієнтів, за рахунок чистих внесків яких сформовується Фонд Реєстру Клієнтів і здійснюється надання цільового фінансового ресурсу. Після вчасної сплати чергового загального платежу учасник програми набуває право брати участь у найближчому Заході по розподілу Фонду Реєстрів, за наслідками якого надається дозвіл шляхом дії механізмів, передбачених цим договором.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, діючи вільно, підписала договір, отримавши його примірник, приступивши до його виконання, що свідчить про досягнення між сторонами згоди за всіма його умовами; сторони, в тому числі і ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» під час укладення договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; позивачка не довела надання їй недостовірних відомостей відповідачем; вимога про повернення сплаченої суми платежу не ґрунтовна, бо не суперечить умовам договору, за яким цей внесок не підлягає поверненню; суд відмовив у відшкодуванні позивачці моральної шкоди за не доведенням її спричинення життю і здоров"ю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
За змістом договору ОСОБА_2 зобов"язалася сплатити одноразовий комісійний внесок у день його підписання та адміністративний платіж на користь адміністратора з метою організації фінансового ресурсу і щомісячно сплачувати загальний платіж, як чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює виплати із цільового фінансового ресурсу бажані суми клієнтам. Учасникам, які показали максимальну сплачену кількість загальних платежів, при умові достатності фінансового фонду, проводиться виплата, що визначено у п. 4.11 додатку № 2 до договору.
Оскільки ОСОБА_2 сплачувала кошти не за приділення їй фінансового ресурсу, а за можливість одержання права на його придбання, ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» без залучення власних коштів, чого не спростовано в ході судового розгляду, формувало групи клієнтів - Реєстр, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на приділення цільового фінансового ресурсу (об"єктів нерухомості тощо) одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок залучених до схеми коштів інших учасників групи, втягнутих до умов програми «Укрфінінвест», то висновки суду першої інстанції про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода про посередницьку діяльність, яка не порушує прав ОСОБА_2, а діяльність відповідача з реалізації системи за вказаною програмою не є такою, що вводить споживача в оману, - є хибними.
Тож, отримання цільового фінансового ресурсу клієнтом реєстру, з огляду на зміст договору, можливе за умови дотримання всіма учасниками договорів, які укладені з кожним з них, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов'язків не виникло. Таке може свідчити про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивачці, введення її в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.
Вкладена до змісту договору підстава для виділу позивачеві фінансового ресурсу за рахунок фонду реєстру (сформованого з інших учасників, які виявили бажання придбати певні цільові фінансові ресурси) та й лише з дозволу, отриманого клієнтом за результатами заходу, вжитого суто відповідачем (адміністратором) - є свідченням непрозорості отримання особою позики, на яку вона розраховувала, підписуючи угоду.
Відзначені у статті 14 додатку № 2 до договору гарантії щодо придбання адміністратором на користь клієнта цільового фінансового ресурсу, за умови виконання останнім всіх умов договору і його додатків - без конкретно визначеного строку, а також поширених, в порівнянні із позивачем, прав адміністратора призначати асигнаційні заходи з залученням коштів учасників, їх розподілу, варіювання реєстру клієнтів, мають лише декларативний характер.
Договір між сторонами від 13.06.2012р. не містить строків термінів отримання учасником товару або грошової суми, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» за невиконання умов договору. Натомість, у п.п. 6.7, 6.8 додатку № 2 до договору передбачено, що у випадку невнесення учасником чергового загального платежу у визначені договором строки, нараховується штраф у розмірі 7,5% від суми цільового фінансового ресурсу, а у випадку невнесення вчасно двох платежів - клієнт має достроково сплатити усі платежі та сплатити штраф у розмірі 16% від суми цільового фінансового ресурсу.
Тому колегія суддів погоджується з доводами скарги про відсутність будь-яких гарантій в договорі для позивача і невірність висновків суду, побудованих лише на підписанні позивачем умов угоди, без належного аналізу змісту його умов.
Крім того, ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» не надано в ході судового розгляду документів, що свідчили б про наявність у відповідача станом на момент укладеного договору необхідного обсягу цивільної правоздатності у відповідності з ч. 3 с. 91 ЦК, ст. 9 України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», ст.ст. 1, 34 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» - для надання фінансових послуг з залучення внесків (вкладів) учасників груп і видачі сум позики, та реалізації фінансових заходів програми «Укрфінінвест».
Заперечення ТОВ «Укрграндінвест ЛТД», що товариство за своїм правовим статусом не є суб"єктом підприємницької діяльності і його діяльність не пов"язана із наданням фінансових послуг на території України, що має звільняти від обов"язку отримувати відповідну ліцензію - є юридично неспроможними з огляду на зміст конкретно укладеного договору із позивачем і статутні документи товариства, що являється суб"єктом господарських відносин з надання послуг.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на норми ЦК і Закону «Про захист прав споживачів», викладений в судовому рішенні висновок про відсутність підстав для задоволення заявленого позову є передчасним.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.
Тож, колегія суддів віднаходить обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо несправедливості та непрозорості умов спірного договору, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» здійснює нечесну підприємницьку практику, вводячи учасників в оману, оскільки фонди групи з придбання цільового фінансового ресурсу формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми з використанням нечесної підприємницької діяльності. Ці встановлені в ході апеляційного перегляду справи обставини є підставою для визнання договору між сторонами від 13.06.2012р. недійсним зі стягненням, в порядку відновлення порушених прав ОСОБА_3, із врахуванням застосування наслідків недійсного договору згідно із ст. 216 ЦК України, з ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» на користь позивача сплачених останньою коштів в сумі 1400грн.
Заперечення відповідача проти пред"явлених вимог в частині визнання недійсним договору з тих підстав, що станом на - 01.08.2012р. цей договір розірвано в односторонньому порядку з ініціативи ТОВ «Укрграндінвест ЛТД», в даному випадку не впливає на правильність вирішення судом цих вимог, що ґрунтуються на висновку про невідповідність умов договору положенням закону, оскільки недійсність договору, встановлена судом згідно із положеннями ч. 1 ст. 236 ЦК України з моменту його укладення, тобто до подій розірвання договору, що сталися пізніше.
Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 2 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Така шкода має бути відшкодована, зважаючи на роз"яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постановах "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". від 31 березня 1995р. N 4 і "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12.04.1996р. № 5, якщо передбачена законом або договором.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями глави 63 ЦК України, яка встановлює загальні положення відносин, що витікають з надання послуг, не передбачає права замовника на відшкодування моральної шкоди.
Положеннями Закону України "Про захист прав споживачів", який субсидіарно регулює спірні правовідносини, передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (п. 5 ч. 1 ст. 4), що не має місце в конкретному випадку.
Тому підстав для покладення на відповідача такого виду відповідальності як відшкодування позивачеві немайнової шкоди, заявленої нею в сумі 2тис.грн., немає. Відтак, в задоволенні позову в даній частині колегія суддів, ухвалюючи нове рішення, відмовляє.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення" зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, а отже, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - частковим задоволенням позову, із врахуванням вищенаведеного мотивування: визнанням недійсним оспорюваного договору від 13.06.2012р. і стягненням на користь позивача сплаченої нею суми в розмірі 1400грн., в решті вимог - колегія суддів відмовляє.
Враховуючи підстави звільнення позивача за Законами «Про судовий збір» і «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору згідно із положеннями ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір підлягає сплаті відповідачем - ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» в дохід держави за ставками, що діють з 01.01.2013р., в розмірі 344,10грн. (229,40грн., що підлягало оплаті за подачу позовної заяви, 114,70грн. - при подачі апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 жовтня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» задовольнити частково.
Визнати недійсним договір від 13.06.2012р. № 50305725 про надання послуг про приділення фінансових ресурсів, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» на користь ОСОБА_2 1400 (одна тисяча чотириста) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» в дохід держави судовий збір в сумі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді Л.І.Песоцька
Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова