Головуючий у 1 інстанції Степанова С.В.
Категорія 24 Суддя-доповідач Попова С.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.,
суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,
при секретарі Костомановій А.Є.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача, посилаючись на те, що 17.05.2011 року між нею та ТОВ «Авто Просто» було укладено договір про придбання товару у групі, за яким учаснику послуг системи «Авто Так» гарантоване право на отримання автомобіля за умови виконання всіх зобов'язань, передбачених угодою. На виконання умов договору, в день його укладання позивачкою було сплачено першочерговий внесок у розмірі 9845,76грн. та 2154,24грн., як плата за послуги, пов'язані зі вступом до системи. В подальшому з метою набуття права на отримання автомобіля, позивачка щомісячно сплачувала на користь відповідача внески по 896,61грн., але розподілу автомобіля щомісячно учасниками групи не відбувалось. Оцінивши умови укладеної угоди, зокрема п. 4.3., позивачка зрозуміла, що відсутність контролю за чисельністю групи надає відповідачу можливості маніпулювати розподілом та створювати умови, за яких, змінюючи штатну чисельність групи, розміру фонду буде не достатньо для придбання автомобілю, у зв'язку з чим припинила виплати. ОСОБА_2 звернулась до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, після тривалої переписки їй було повернуто 6090грн. Вважає, що ТОВ «Авто Просто» здійснює нечесну підприємницьку практику, вводячи учасників, яким стала і вона, в оману та являє собою реалізацію пірамідальної схеми. Просила визнати договір про надання послуг недійсним, стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 8599,83грн., а також судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 внесені нею грошові кошти в розмірі 8599,83грн. Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь держави судовий збір у розмірі 229,40грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Авто Просто», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачки, від якої надійшла заява про вирішення справи у її відсутність, і представника відповідача (телефонограма № 1414), дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору недійсним, компенсацію позивачці за рахунок відповідача витрат на правову допомогу не оскаржується.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено, між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» 17 травня 2011 року було укладено угоду № 364177, предметом якої є надання учаснику послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля. За угодою «ТОВ «Авто Просто» зобов'язався надати учаснику послуги: включити учасника до системи Авто Так; сформувати групу учасників для придбання автомобілів, куди включити позивача; здійснити оплату автомобіля за рахунок коштів, сплачених учасниками системи; здійснити адміністративні процедури, необхідні для передачі автомобіля учаснику системи, який одержав право на автомобіль та інше. Учасник зобов'язався: здійснити плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи при укладанні угоди; сплатити плату за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески та інше.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір не містить строків отримання клієнтом автомобілю, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Авто Просто» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання позивачем автомобіля навіть у разі повної сплати його вартості. З договору вбачаються явно невигідні позивачеві договірні умови, які відповідач сформулював в односторонньому порядку, тим самим створивши істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін. Крім того, аналізуючи діяльність ТОВ «Авто Просто» стосовно укладення та виконання угоди з позивачем, вбачається наявність утворення, експлуатації, сприяння розвитку пірамідальної схеми, оскільки: позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Авто Просто» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Авто так». За цим суд дійшов висновку про нікчемність укладеного між сторонами договору, бо його недійсність передбачена законом, а визнання договору недійсним ще й за судовим рішенням суд вважав зайвим. В порядку ст. 216 ЦК України суд стягнув на користь позивача сплачені нею за договором внески за відрахуванням повернутих сум.
З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене тільки власним розсудом виконавця.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатацію або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За змістом договору ОСОБА_2 зобов"язалася сплатити низку плат за послуги зі вступом до системи, щомісячно сплачувати платежі, за рахунок яких поряд з іншими учасниками відповідач формує фонд для оплати автомобіля. Право на отримання автомобіля через механізм Пропозиції авансових внесків одержує учасник, який пропонує найбільшу кількість авансових внесків у групі, до якої включено угоду (п.6.1).
Тож, ОСОБА_2 сплачувала кошти не за одержання товару чи послуги, строк отримання якого договором не обумовлений, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача. Програма ТОВ «Авто Просто» формується виключно на коштах її учасників, без залучення коштів підприємства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує платежі, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, що не спростовано в ході судового розгляду, оплачує товар іншому учаснику програми. Право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду групи і внесення коштів іншими учасниками програми за наслідками асигнаційного акту - щомісячного заходу, на якому надається право на отримання автомобіля.
В постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.
Суд, проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, вважав доведеним несправедливість та непрозорість умов спірного договору, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що фонди групи з придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів ТОВ «Авто Просто», а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми з використанням нечесної підприємницької діяльності. Ці вірно встановлені судом обставини є підставою, з огляду на положення ч. 2 ст. 215 ЦК України і роз"яснення у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., констатувати як нікчемний укладений між сторонами договір, що тягне за собою застосування наслідків згідно із ст. 216 ЦК України в порядку відновлення порушених прав ОСОБА_2 у вигляді стягнення з ТОВ «Авто Просто» на користь позивача сплачених останньою коштів в сумі 8599,83грн., за відрахуванням повернутих їй сум в позасудовому порядку (896,61+896,61+896,61+2154,24+9845,76-6090).
Посилання у апеляційній скарзі на закріплення в умовах договору права споживача на отримання компенсації є не слушним. Реалізація позивачем права на отримання автомобілю в даній частині поставлена в залежність від виконання умов аналогічних договорів з іншими учасниками групами і передбачена за наслідками асигнаційного заходу лише право на отримання товару без вказівки на певні строки отримання товару.
Посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом розпорядження № 1676 від 09.10.12р. Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах», і хибність відтак висновків суду про наявність ознак в укладеному договорі пірамідальної схеми, не є юридично спроможним, з огляду на час прийняття цього нормативного акту після укладення оспорюваного правочину, отримання ТОВ "Авто Просто", що зареєстровано фінансовою установою 19.01.2012р. ліцензії на ведення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах лише 15.01.2013р., після укладення оспорюваної угоди, беручи до уваги норми законодавства щодо застосування положень законодавства у часі і перевірки дотримання вимог закону на момент укладення правочину. Цим доводам суд у рішенні дав належну оцінку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2., відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність істотного дисбалансу прав і обов'язків на шкоду споживачеві за умовами договору, здійснення ТОВ «Авто Просто» нечесної підприємницької практики із введенням споживача в оману, що є підставою для задоволення вимог про стягнення сплачених позивачкою коштів у виконання умов цього договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.
Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ "Авто Просто" підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2013 року 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді Л.І.Песоцька
Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова