Категорія 45 Головуючий у 1 інстанції Ушенко В.Ф.

Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведення меж земельної ділянки у первісний стан, знос гаражного боксу, душової кабіни, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені: суд зобов»язав ОСОБА_1 привести розмірі земельної ділянки позивача ОСОБА_2 у межах 1955-1996 р.р. та розмірах згідно паспорту земельного кадастру 0,0532 га шляхом переносу дерев»яного паркану на попередню позицію; зобов»язав ОСОБА_1 знести самовільно збудований на земельній ділянці позивача гараж та душову кабіну, а також стягнув на користь позивача моральну шкоду у сумі 15 000 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Донецької міської ради від 20 листопада 2009 ОСОБА_2 із земель громадської забудови було передано у власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,0532 га.

На момент набуття позивачем права власності у 1990 році на житловий будинок АДРЕСА_1 розмір земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, становив 533 кв.м, з яких надлишок у розмірі 133 кв.м був переданий для власникові домоволодіння для будівництва та обслуговування будинку.

Оскільки відповідач своїми діями порушив права та законні інтереси позивача ОСОБА_2, внаслідок чого погіршилось його здоров»я, суд першої інстанції також стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача моральну шкоду у сумі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.

Зокрема, посилаючись на рішення міської ради від 20 листопада 2009 року про передачу позивачеві у власність земельної ділянки, суд не врахував, що 23 грудня того ж року це рішення було скасоване.

На час розгляду справи позивач не мав ніяких документів на підтвердження свого права власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований його будинок.

Апелянт також вказав, що існує спір з приводу землекористування між ним та позивачем, який натепер не вирішений, тому у суду першої інстанції не було підстав для висновку про порушення права землекористування з його боку стосовно позивача.

Суд першої інстанції також не прийняв до уваги, що він є власником земельної ділянки площею 0,550 га, на якій розташований його будинок, що підтверджується державним актом від 30 грудня 2011 року.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що згідно договору дарування житлового будинку від 30 березня 2007 року, за яким ОСОБА_2 набув права власності на житло, розмір земельної ділянки, на якій розташований цей подарований позивачеві будинок, становить 400 кв.м.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про знос гаражу та душової кабіни, які він збудував нібито самовільно, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 у таких вимогах не є належним суб»єктом звернення до суду з такими вимогами.

Крім того, апелянт вказав, що ніякого порушення прав позивача з його боку не було, тому рішення суду в частині стягнення моральної шкоди також є незаконним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували позивачеві ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1. Цей договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 864 (т.1 а.с.59).

У цьому договорі вказано, що житловий будинок з надвірними спорудами, який є предметом договору, розташований на земельній ділянці площею 400 кв.м.

Рішенням Донецької міської ради від 20 листопада 2009 року № 39/196, на яке посилається суд першої інстанції, позивачеві дійсно була передана у власність земельна ділянка площею 0,0532 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, що знаходиться у власності ОСОБА_2.

Натомість суд першої інстанції не врахував, що рішенням міської ради від 23 грудня того ж року № 40/86 вказане рішення ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки було скасоване з тих підстав, що фактичні межі та площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2, не відповідають наданому кадастровому плану земельної ділянки, а також є наявним невирішений земельний спір (т.1 а.с.108).

Цим рішенням міський голова також доручив виконкому Калінінської районної у м. Донецьку ради розглянути земельний спір по межах земельних ділянок 51-а та 51 по вул. Капітана Ратнікова і прийняти рішення по суті, а управлінню Держкомзему у м. Донецьку було доручено внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію.

В апеляційному суді сторони пояснили, що на сьогоднішній день цей земельний спір не вирішений, тому земельна ділянка, на якій знаходиться будинок позивача, у встановленому законом порядку у власність йому не передана, відповідне рішення міської ради відсутнє, державний акт на ім»я позивача ОСОБА_2 не виданий, тоді як право власності чи право постійного користування земельною ділянкою виникає тільки після одержання особою документу, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації.

За таких обставин звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення межі у первісний стан є передчасним, оскільки він не надав ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження свого права власності або права користування спірною земельною ділянкою, причому, у тих межах та тієї площі, як він вказав у своєму позові та пояснював у суді.

Судом також встановлено, що попередні власники будинку АДРЕСА_1, який був подарований позивачеві - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, також не мали відповідних документів на підтвердження їхнього права власності або постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, бо їм у встановленому законом порядку ця земля також не відводилась.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам матеріального права, та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 травня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведення меж земельної ділянки у первісний стан, знос гаражного боксу, душової кабіни, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: