Категорія 42 Головуючий у 1 інстанції Сенчишин Ф.М.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на заочне рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 12 вересня 2012 року справі за позовом закритого акціонерного товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернулась відповідачка ОСОБА_2 з апеляційною скаргою на заочне рішення суду, яким позовні вимоги товариства були задоволені: суд виселив її та її повнолітнього сина зі спірної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належить позивачеві - комбінату хлібопродуктів - на праві власності.

30 грудня 2009 року між комбінатом та відповідачкою ОСОБА_2 строком на один рік був укладений договір найму цієї квартири, за умовами якого у разі, зокрема, звільнення наймачки квартири з роботи вона повинна звільнити займану житлову площу.

Оскільки ОСОБА_2 25 травня 2011 року припинила трудові відносини з комбінатом, однак звільнити найману квартиру відмовилась, суд виселив її та її сина зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим.

Так, розглядаючи справу, суд першої інстанції застосував норми цивільного кодексу, тоді як мав застосувати норми житлового кодексу як спеціального закону, оскільки правовідносини, що виникли, є житловими.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що вона проживає і зареєстрована у спірній квартирі з 2001 року, ця квартира була надана їй як відомче житло, трудові відносини з підприємством вона не переривала, вже 11 років працює на тому самому місці, виконує ті самі функції.

Суд також не врахував, що вона є добросовісним наймачем житла, виконує усі обов»язки за договором найму, тому підстав для його розірвання немає.

Позивач також приховав той факт, що вона є інвалідом та на даний час є матір»ю новонародженої дитини, а суд першої інстанції не з»ясував склад її сім»ї.

Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не подавав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги товариства є підставними та обґрунтованими.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 працювала на Донецькому комбінаті хлібопродуктів (на цей час - ЗАТ «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1») з 14 вересня 1989 року по 24 травня 2011 року (а.с. 136-138).

Наказом по товариству від 24 травня 2011 року № 69-к вона була звільнена з роботи по переводу до ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай» (а.с. а.с.135).

З 25 травня 2011 року по теперішній час ОСОБА_2 працює у ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай» (а.с.137-138).

Судом першої інстанції було встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить позивачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2000 року, за яким ОСОБА_3 продав, а товариство купило цю квартиру (а.с.5-6).

02 січня 2001 року право власності товариства було зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с.6).

30 грудня 2009 року ЗАТ «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» уклало з ОСОБА_2, яка на той час працювала у товаристві, договір найму цього жилого приміщення, за яким, зокрема, наймодавець має право достроково розірвати з наймачем укладений договір найму у разі припинення наймачем трудових відносин з товариством (п.2.4.2 договору найму - а.с.9).

Задовольняючи позовну заяву товариства, суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідачка 24 травня 2011 року була звільнена з роботи у товаристві та перейшла на роботу до іншого підприємства, що є умовою, вказаною у договорі найму та узгодженою сторонами договору, для розірвання договору найму житла.

Апеляційний суд не може прийняти доводи ОСОБА_2 про те, що по суті вона виконує ту ж саму роботу, що і на комбінаті хлібопродуктів, та працює у тих самих приміщеннях, оскільки факт її звільнення з товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» підтверджений наказом від 24 травня 2011 року та відповідними записами у трудовій книжці відповідачки.

29 лютого 2012 року на ім»я відповідачки ОСОБА_2 товариством була направлена вимога про звільнення житла (а.с.10), справа на розгляді у суді перебувала з 22 березня по 12 вересня 2012 року, тому не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була належним чином попереджена про розірвання договору найму жилого приміщення.

Не можна також прийняти доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка зареєстрована та проживає у спірній квартирі понад 11 років та що ця квартира є відомчою, оскільки 30 грудня 2009 року вона добровільно уклала договір найму житла, яким обумовлені права та обов»язки сторін, у тому числі, підстави для розірвання цього договору. Що ж до статусу спірної квартири, то з матеріалів справи вбачається, що вона є власністю позивача, і будь-яких доказів на спростування цього висновку відповідачка до суду не надала.

Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду першої інстанції вони не впливають та цих висновків не спростовують, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: