головуючий в I інстанції Чемодурова Н.О.

Категорія 57 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

____________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Баркова В.М., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку, за участю заінтересованої особи публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суду із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку /надалі ВДВС/, посилаючись на те, що їй не було нічого відомо про наявність виконавчого провадження, також остання не була присутньою при примусовому виселенні. Також заявник стверджувала що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

З такою ухвалою ОСОБА_1 не погодилася, представник якої в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу, посилався при цьому на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, вказуючи, що судом не враховано положення Закону України «Про виконавче провадження» яким передбачено строк один рік протягом якого виконавчий документ слід звернути до виконання, та не враховано що фактично стягувач цей строк пропустив.

Також на думку апелянта судом не враховано того, що фактично боржник дізналася про існування виконавчого провадження з виконання рішення суду від 26 жовтня 2009 року тільки 19 березня 2013 року, оскільки жодних документів від ВДВС до неї не находило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, за відсутності представника ВДВС, якого було повідомлено про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить наявна у справі телефонограма, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що на виконанні у ВДВС з 31 серпня 2012 року знаходилося виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3702-09 від 26 жовтня 2009 року про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

На підставі даного виконавчого документу 31 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження та надано строк до 14 вересня 2012 року для виконання рішення боржником в добровільному порядку.

Як вбачається із вимоги від 19 березня 2013 року державний виконавець пропонував ОСОБА_1 добровільно провести виселення.

Однак рішення в добровільному порядку не виконано та державним виконавцем згідно акту від 20 березня 2013 року рішення виконано в примусовому порядку за участі дочки боржника та її представника.

21 березня 2013 року згідно постанови ВДВС закінчено виконавче провадження по виконавчому листу № 2-3702-09 від 26 жовтня 2009 року.

Та суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги виходив з того, що дії ВДВС узгоджувалися із вимогам діючого законодавства.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на обставинах справи, так суд до спірних правовідносин обґрунтовано застосував положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин /надалі Закон/.

Та вірні висновки суду першої інстанції з приводу того, що до спірних правовідносин підлягала до застосування стаття 21 Закону відповідно до якої виконавчі листи та інші судові документи можна було пред'являти до виконання протягом трьох років.При цьому суд врахував, що в самому виконавчому листі № 2-3702-09 від 26 жовтня 2009 року було зазначено строк пред'явлення листа до виконання до 23 жовтня 2012 року.

З огляду на що, доводи апеляційної скарги з приводу необхідності застування до спірних правовідносин положень Закону в редакції чинній на час ухвалення рішення, відповідно до якої строк пред'явлення виконавчого листа до виконання було визначено в один рік не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, доводи боржника викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що остання не була обізнана про відкриття виконавчого провадження про її виселення з квартири, також не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини були предметом перевірки в суді першої інстанції.

Та суд обґрунтовано виходив з того, що державним виконавцем надавався час для добровільного виконання рішення суду, при цьому судом враховано письмовий доказ акт від 27 лютого 2013 року /а.с.31/, з якого вбачається що 11 лютого 2013 року мешканка квартири АДРЕСА_1, дочка боржника ОСОБА_3, представник боржника ОСОБА_4 в присутності інших громадян очікували державного виконавця з тим, щоб рішення суду було виконане, однак в добровільному порядку рішення не виконали.

У той же час, узгоджуються із вимогами законодавства що діяло на час проведення виконавчої дії висновки суду про те, що відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення /частина 3 статті 78 Закону/.

При цьому, судом враховано, що державний виконавець письмово повідомив боржника про день і час примусового виселення та при здійсненні примусового виконання були присутні дочка боржника ОСОБА_3 і представник боржника ОСОБА_4

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону у частині, яка була предметом оскарження та із наведеного необхідно зробити висновок, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: