Категорія 46 Головуючий у 1 інстанції Щербак Ю.В.
Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.
при секретарі Орловій О.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об»єкту нерухомості спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: суд визнав спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок АДРЕСА_1, меблевий гарнітур у вітальню, м»який куточок, холодильник SAMSUNG, люстру, європаркан та електрочайник і визнав за позивачкою право власності на холодильник, люстру, європаркан та електрочайник, а за відповідачем - право власності на м»який куточок та меблевий гарнітур, а також стягнув з відповідача на користь позивачки 100 грн. у відшкодування різниці у вартості часток.
Суд першої інстанції також визнав за сторонами право власності по ? частині на спірний житловий будинок та розподілив судові витрати.
Відповідачеві у задоволенні його зустрічного позову, а також позивачці у визнанні спільною сумісною власністю подружжя телевізора було відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 липня 2010 року по 11 вересня 2012 року.
Суд встановив, що під час подружнього життя сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1, м»який куточок, меблевий гарнітур у вітальню, європаркан, люстру, електрочайник та холодильник. Вказане майно суд розподілив між сторонами, виходячи з рівності їхніх часток у спільному майні подружжя.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та розподілити майно по-іншому: йому виділити у власність 4/5 частин житлового будинку, м»який куточок, меблевий гарнітур у вітальню, телевізор та холодильник, а його колишній дружині - 1/5 частину будинку, європаркан, люстру, електрочайник.
Апелянт посилався на те, що житловий будинок вони хоча і купили під час шлюбу за 48 000 грн., але його батьки для придбання цього житла подарували йому 38 000 грн., про що ними була складена розписка, а 10 000 грн. надали батьки позивачки.
Крім того, суд не прийняв до уваги, що холодильник також був придбаний його матір»ю за власні кошти та переданий нею їхній молодій сім»ї у користування.
Суд також не звернув уваги на те, що телевізор був ним придбаний за власні кошти, які йому повернув його знайомий як борг, зроблений ще до весілля.
Оскільки рішення суду на думку апелянта є незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, апелянт просив його скасувати та задовольнити його вимоги.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду частково скасувати та в цій частині ухвалити нове, з таких вимог.
Судом першої інстанції було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 липня 2010 року (а.с.34). Рішенням суду від 31 серпня 2012 року їхній шлюб був розірваний.
Суд встановив, що 08 грудня 2010 року, тобто під час проживання однією сім»єю у зареєстрованому шлюбі, за договором купівлі-продажу сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1.
Це договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за номером 2426 (а.с.5).
Покупцем за договором купівлі-продажу виступив відповідач ОСОБА_1, який 20 грудня 2010 року зареєстрував своє право власності на вказану нерухомість, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав (а.с.11).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи право спільної сумісної власності сторін на спірне домоволодіння, суд підставно посилався на те, що це майно було придбане ними у шлюбі. Проти цього не заперечував і відповідач, щоправда, він пояснив, що 38 000 грн. з 48 000 грн., за які був придбаний будинок, йому подарували його батьки.
На підтвердження цього доводу він надав свою розписку про прийняття в дар від батьків грошових коштів у сумі 38 000 грн. на придбання вказаного будинку в обмін на народження протягом року дитини (а.с.47).
Однак вказана розписка не може бути належним та допустимим доказом укладання договору дарування грошових коштів, тому суд першої інстанції з посиланням на відповідні норми закону обґрунтовано не прийняв цей доказ та визнав право спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння у рівних частках.
Апеляційний суд також не може прийняти доводи апеляції в цій частині вимог, оскільки апелянт ОСОБА_1 не надав до апеляційного суду належних та допустимих доказів на спростування такого висновку суду першої інстанції, хоча у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині є підставним та обґрунтованим, тому в цій частині його слід залишити без змін.
В апеляційній скарзі відповідач просить розподілити меблі, побутову техніку та інше майно таким чином, щоб йому у власність були передані м»який куточок, меблевий гарнітур у вітальню, холодильник та телевізор, а його колишній дружині - європаркан, люстра та електрочайник.
Натомість, суд першої інстанції меблі, європаркан, люстру та електрочайник і розподілив саме таким чином, як просить апелянт у своїй апеляції. Позивачка проти такого розподілу вказаного майна також не заперечувала, тому апеляційний суд вважає, що в цій частині вимоги апелянта слід відхилити.
Що стосується телевізора, то суд першої інстанції відмовив позивачці у визнанні його спільною сумісною власністю подружжя та розподілі між сторонами, рішення суду в цій частині позивачкою не оскаржене.
Апелянт, звертаючись до суду зі своїм зустрічним позовом, просив визнати телевізор спільним майном подружжя та передати його йому у власність (а.с.28-29). Однак апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції стосовно цього майна повно і всебічно дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано відмовив як позивачці у визнанні телевізора спільною сумісною власністю подружжя, так і відповідачеві у задоволенні його зустрічного позову в цій частині вимог.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу майна подружжя, а саме: м»якого куточка, меблевого гарнітура у вітальню, європаркану, люстри та електрочайника - є законним та обґрунтованим, тому в цій частині його також слід залишити без змін.
Однак заслуговує на увагу довід апеляційної скарги щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та розподілу холодильника: апеляційний суд вважає, що в цій частині рішення суду слід скасувати та відмовити позивачці у задоволенні таких її позовних вимог, виходячи з наступного.
Зі справи вбачається, що спірний холодильник Самсунг дійсно був придбаний під час перебування сторін у шлюбі - 26 січня 2011 року, однак покупцем цієї побутової техніки не є ані позивачка, ані відповідач у справі. Це холодильник був придбаний сторонньою особою - ОСОБА_3, яка оплатила його вартість, що підтверджується накладною від 26 січня 2011 року (а.с.44).
Той факт, що власниця цього майна передала придбаний нею холодильник молодій сім»ї у користування, не свідчить про передачу у дар цієї побутової техніки сторонам у справі, оскільки такий договір дарування у відповідності до вимог закону не укладався.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що холодильник був подарований молодій сім»ї, тому є спільним майном подружжя, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, а відтак рішення суду в цій частині вимог ОСОБА_2 слід скасувати та відмовити позивачці у розподілі цього майна.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції підставно визнав спільним майном подружжя та розподілив житловий будинок, м»який куточок, меблевий гарнітур у вітальню, європаркан, люстру, електрочайник, виділивши у власність позивачки ОСОБА_2: європаркан вартістю 2 100 грн., люстру вартістю 400 грн. та електрочайник вартістю 200 грн. на загальну суму 2 700 грн., а відповідачеві - м»який куточок вартістю 5 000 грн. та меблевий гарнітур у вітальню вартістю 1 300 грн. на загальну суму 6 300 грн., а також визнав за сторонами право власності по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1, придбаного ними в період шлюбу за 48 000 грн.
Оскільки загальна вартість майна, переданого у власність позивачки, становить 26 700 грн., а майна, переданого у власність відповідачеві, становить 30 300 грн., апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути грошову компенсацію різниці в частинах розподіленого спільного майна у сумі 1 800 грн.
Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 337 грн. 39 коп. (а.с.1). Оскільки її позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на її користь слід стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме: 296 грн. 33 коп.
ОСОБА_1, подаючи до суду свій зустрічний позов, сплатив судовий збір у сумі 434 грн. (а.с.26, 27).
Його позовні вимоги також були задоволені частково, тому понесені ним судові витрати теж слід задовольнити частково та стягнути зі ОСОБА_2 на його користь 335 грн. 46 коп. у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині визнання спільним майном подружжя та розподілу холодильника, скасувати та ухвалити нове про відмову в цій частині позовних вимог, крім того, слід скасувати рішення суду в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсації різниці у вартості часток майна у сумі 100 грн. та в цій частині також ухвалити нове рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 такої компенсації у сумі 1 800 грн., а також перерозподілити між сторонами понесені ними судові витрати.
В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду від 09 січня 2013 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя холодильника SAMSUNG вартістю 3 700 грн., виділення його у власність ОСОБА_2 та стягнення судового збору у сумі 314 грн. - скасувати.
ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя холодильника SAMSUNG вартістю 3 700 грн. та визнання за нею права власності на цей холодильник.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 296 грн. 33 коп.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 335 грн. 46 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: