Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.В.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Калінінського району м. Донецька, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що 19 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у борг 75 000 грн.

У забезпечення цього договору сторони у той же день уклали договір іпотеки, за яким позичальник ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

07 червня 2011 року сторони уклали додатковий договір, яким збільшили суму боргу з урахуванням відсотків та встановили новий строк повернення коштів.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 не виконав свої зобов»язання за договором позики та не повернув взяті у борг кошти, нотаріус за заявою позикодавця ОСОБА_2 звернув стягнення на передану в іпотеку квартиру.

Суд першої інстанції встановив, що дії нотаріуса відповідають вимогам Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, тому відмовив позивачеві у задоволенні його вимог.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що нотаріус не перевірив наявність боргу за договором позики, а також не перевірив наявність інших іпотекодержателів на його квартиру.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2008 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у борг 75 000 грн. під 3% за добу, а той зобов»язався повернути позикодавцеві вказані кошти у строк до 19 липня 2008 року (а.с.147).

На забезпечення виконання зобов»язання за цим договором у той же день сторони уклали також договір іпотеки, за яким позичальник ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.145, 149-152).

Договір іпотеки був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 2516.

За цим договором сторони домовились, що у разі невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов»язань за договором позики, тобто неповернення позикодавцеві ОСОБА_2 взятих у борг коштів, ОСОБА_2 має право звернути стягнення за договором позики на передану в іпотеку квартиру.

07 червня 2011 року сторони уклали додатковий договір, яким з урахуванням відсотків збільшили суму позики з 75 000 грн. до 136 000 грн. та встановили іншу дату повернення коштів - 07 липня 2011 року (а.с.148).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що нотаріус не перевірив, чи отримував він письмову вимогу від позикодавця про повернення коштів, чи повернув він кошти фактично, однак матеріали справи не містять жодного доказу про те, що ОСОБА_1 дійсно виконав свої зобов»язання за договором позики та додатковим договором до договору позики.

В апеляційному суді сторони підтвердили, що борг позичальником ні в якій частині повернутий не був, тому апеляційний суд не може прийняти вказані доводи апелянта.

Позичальник ОСОБА_1 також не надав ніяких доказів на спростування висновків суду щодо правомірності та законності дій нотаріуса під час постановлення виконавчого напису, хоча у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Усі доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 03 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: