АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.
при секретарі - Щуровській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2007р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та встановлення порядку користування земельною ділянкою
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що він є власником 8\15 частин будинку по АДРЕСА_1, а відповідач - власником 7\15 частин цього ж будинку. На земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні, відповідач збудував паркан із шиферу, який перешкоджає йому доступ до належних йому надвірних споруд літ. „В, Ж, 3". Позивач просить зобов'язати відповідача знести паркан та встановити порядок користування земельною ділянкою згідно наданого висновку будівельно-технічної експертизи, виділивши йому 320 м2, а відповідачу 366 м2, з яких -42 м2 у спільне користування.
Відповідач з позовом не згоден, вказуючи, що він побудував паркан на місці старого, колишнього.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2007р. позов ОСОБА_1 був частково задоволений. Було виділено ОСОБА_1 при належній йому частині будинку по АДРЕСА_1 Одеської області у користування земельну ділянку, площею 320 м2, з яких 42 м2 у спільне користування з відповідачем. Також було виділено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 366 м2, з яких 42 м2 у спільне користування з позивачем. Крім цього було дозволено позивачу ОСОБА_1 у межовому паркані обладнати ворота або хвіртку для доступу до земельної ділянки спільного користування.
В апеляційні скарзі апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, апелянт просить скасувати рішення суду, та направити справу на новий розгляд до того ж суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно технічного паспорту та плану земельної ділянки, будинок розташований на
Головуючий у суді першої інстанції: Топтигін М. Л. Справа №22ц-1061/08р.
Доповідач: Громік Р.Д. Категорія ЦП 33
2
земельній ділянці, площею 686 м2, яка знаходиться у спільному користуванні, оскільки весь будинок належав раніше ОСОБА_3, який по договору дарування від 16.11.2004 р. подарував ОСОБА_2 7\15 частин будинку, які є квартирою № 2 та складаються, як вказано у договорі, з приміщень 1, 2, 3, 4 та сараю літ. «Е».
Позивачу належить 8\15 частин вказаного будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2006р. та договору дарування від 06.02.2007р..
Згідно ст. 88 ЗК України, користувачі спільної земельної ділянки вправі вимагати виділення своїх часток у користування.
В матеріалах справи є технічний висновок спеціаліста, згідно якого пропонується єдиний варіант порядку користування земельною ділянкою по якому позивачеві надається у користування земельна ділянка, площею 320 м2, з яких 42 м2 у спільне користування, а відповідачу 366 м2, з яких 42 м2 у спільне користування. В цьому ж висновку прямо було вказано, що відповідачем був зведений шиферний паркан, в результаті чого, позивач ОСОБА_1 не має можливості користуватися належними йому господарськими будівлями, у зв'язку з чим необхідно знести зведений відповідачем ОСОБА_2 паркан.
Незважаючи на цей висновок, суд першої інстанції при вирішенні справи вийшов за межі вимог позовної заяви, та зробив висновок, що у паркані, який розмежовує земельну ділянку позивача від ділянки для спільного користування, позивач може зробити хвіртку або ворота для доступу до частки земельної ділянки спільного користування, яка забезпечує доступ до надвірних споруд, про що і вказав в резолютивній частині свого рішення.
Судова колегія вважає що цей висновок суду необгрунтований, він не відповідає вимогам ст. 88 ЗК України та фактичним обставинам справи, які доведені в суді першої інстанції доказами, наданими позивачем в обґрунтування своєї позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідач не довів в судовому засіданні суду першої інстанції обставини, на які посилався як на підставу своїх заперечень на позов. Так, ним не булли представлені докази правомірності зведення паркану між земельною ділянкою позивача та ділянкою загального користування, користуватися якою мають право як позивач, так і відповідач в рівній мірі.
Вирішивши питання про виділення у користування земельних ділянок кожній із сторін, з'ясувавши факт того, що 42 м2 повинно бути виділені у спільне користування позивача та відповідача, суд першої інстанції при цьому фактично відмовивши позивачу в знесенні самовільно зведеного відповідачем паркану між земельною ділянкою позивача і земельною ділянкою спільного користування, порушив ст. 88 ЗК України та позбавив позивача права вільного користування земельною ділянкою, яка повинна перебувати у спільному користуванні позивача та відповідача по справі.
Таким чином, твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, знайшли своє підтвердження, наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновки суду і містять підстави для висновків про неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
3
Тому, на думку колегії суддів, є законні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, та постановления нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п. 1, 3, 4; 313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів. -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2007р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та встановлення порядку користування земельною ділянкою -скасувати.
Постановити нове рішення яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Виділити ОСОБА_1 при належній йому частині будинку по АДРЕСА_1 Одеської області у користування земельну ділянку, площею 320 м2, з яких 42 м2 у спільне користування з відповідачем - ОСОБА_2.
Виділити ОСОБА_2 при належній йому частині будинку по АДРЕСА_1 Одеської області у користування земельну ділянку площею 366 м2, з яких 42 м2 у спільне користування з позивачем Гавлицьким Ігорем Андрійовичем.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно зведений шиферний паркан, який розмежовує земельну ділянку позивача ОСОБА_1 із земельною ділянкою спільного користування.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.