головуючий в I інстанції Кучма В.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 57

__________________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Донвуглереструктуризація» на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донвуглереструктуризація» про визнання права на забезпечення безкоштовним вугіллям на побутові потреби, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до державного підприємства «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу державного підприємства «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт» /надалі Підприємство/ в якому просила визнати за нею право на забезпечення безоплатним побутовим паливом за перше та друге півріччя 2007 року в кількості 5,9 т., за друге півріччя 2008 року в кількості 2,95 т, та за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95 т.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі представник Підприємства просить рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про забезпечення безоплатним побутовим паливом за перше та друге півріччя 2007 року та за друге півріччя 2008 року, в іншій частині рішення залишити без змін, вказуючи на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та не врахував, що позивачем було пропущено строк позовної давності який складає три роки.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача та представника Підприємства, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

В рішенні, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 отримує пенсію за свого померлого чоловіка ОСОБА_2, який працював на шахті «Ремовська» м. Сніжне в підземних умовах, проживає у будинку з пічним опаленням та має право на отримання безоплатного вугілля на побутові потреби, у зв'язку із загибеллю годувальника, відповідно до положень Гірничого закону України та Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України /надалі Галузева угода/.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Задовольняючи позов, суд керувався статтею 43 Гірничого закону України відповідно до якого, підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та обґрунтовано виходив із положень наведеної статті згідно яких: форми та системи компенсаційних і гарантійних виплат працівникам гірничих підприємств установлюються в колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.

Та, суд обґрунтовано керувався положеннями пункту 12.10 Галузевої угоди за яким порядок забезпечення паливом на побутові потреби працівниками Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України та цієї Угоди, за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру.

Тобто, виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення ОСОБА_1 побутовим паливом за місцем роботи її загиблого чоловіка, та суд при задоволенні позову врахував що обов'язок забезпечувати паливом на побутові потреби наведеним законодавством покладено на вуглевидобувні (перероблювальні) або шахтовуглебудівельні підприємства, до яких відноситься і Підприємство, та обставини з приводу права позивача на забезпечення побутовим паливом не можуть бути предметом перевірки в апеляційному суді, оскільки наведені обставини не були предметом оскарження.

У той же час, доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в частині 1 статті 261 ЦК України міститься загальне правило, згідно якого перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно діючих на час виникнення спірних правовідносин Гірничого закону, Галузевої угоди та Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травня 1976 року, безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру, та списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, на тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.

Отже відповідно до дійсного змісту наведених норм, строк в який працівники і пенсіонери, безоплатно забезпечуються вугіллям не визначено, та тим самим початковий момент перебігу позовної давності пов'язаний з об'єктивною можливістю особи знати про обставини щодо наявності у неї права на отримання такого забезпечення.

Відповідно до обставин встановлених у справі позивач дізналася про порушення свого права в червні 2013 року, коли і звернулася до Підприємства з вимогою надати безоплатне поливо. Та відповідачем у справі не надано жодного доказу в спростування наведених обставин, оскільки відсутні відомості про те, що позивач була обізнана про стан своїх матеріальних прав та вона знала або могла знати про порушення раніше. Також Підприємством не надано доказів того, що позивача було включено до списків осіб які мають право на отримання палива, та ОСОБА_1 за власної волі не розпорядилася своїм правом, хоч мала можливість цього.

З огляду на викладене, посилання представника Підприємства на те, що сама по собі обставина з приводу не отримання особою побутового палива за попередній рік, свідчить про наявність порушення яке мало бути відомо такій особі, не є належним обґрунтуванням пропуску позовної давності, також не свідчать про початок перебігу позовної давності.

Таким чином, суд задовольняючи позовні вимоги враховував, що відповідач належним чином не виконував свої обов'язки із забезпечення безоплатним побутовим вугіллям на перше та друге півріччя 2007 року в кількості 5,9 т., за друге півріччя 2008 року в кількості 2,95 т, та за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95 т.

Отже виходячи із дійсного змісту наведених норм, Підприємство було зобов'язане забезпечити ОСОБА_1 безоплатним побутовим паливом на перше та друге півріччя 2007 року в кількості 5,9 т., за друге півріччя 2008 року в кількості 2,95 т, та за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95 т.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям у будинку з пічним опаленням, з огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Донвуглереструктуризація» відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: