АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у   цивільних   справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Панасенкова В.О.,  Громіка Р.Д.,  Парапана В.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Литво" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  відшкодування моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.11.2005р. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25.01.2006р.,  -

встановила:

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ „Литво" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  відшкодування моральної шкоди,  в якому зазначала,  що з 02.12.2002р. працювала у відповідача на посаді,  старшого фельдшера - завідуючого здравпунктом у відділі охорони праці,  техніки безпеки та екології,  а з 12.05.2003р. - на посаді чергового фельдшера зазначеного відділу. Наказом №478 „л" від 05.11.2003р. була звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України,  однак фактично скорочення штату працівників не було,  зважаючи,  що у серпні 2003 року на роботу у здравпункту був прийнятий новий працівник і обсяги виробництва на підприємстві не зменшувались. Крім того,  своє звільнення вважає незаконним також з тих підстав,  що воно було проведено з грубим порушенням вимог  ст. 43 КЗпП України,  зокрема,  без згоди первинної профспілкової організації ТОВ „Литво",  не було враховане і її переважне право на залишення на роботі. Посилаючись на вказані обставини просила поновити її на роботі на посаді чергового фельдшера відділу охорони праці,  техніки безпеки і екології,  стягнути з відповідача 10370 грн. 90 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 100000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.11, 2005р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25.01.2006р. рішення суду першої інстанції залишене без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25.01.2006р.,  постановити нове рішення по справі,  яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та залишив його рішення без зміни.

Згідно  ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати та вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в ухвалі суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Справа №33ц -20/2008р.

Головуючий у першій інстанції - Міщенко Т.М.   Категорія ЦП -

Доповідач - Громік Р.Д.

2

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку,  що при розгляді справи апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права,  які передбачені  ст. 338 ЦПК України,  як підстави для зміни чи скасування судового рішення. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись  ст. 332 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,  -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25.01.2006р. залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.