УХВАЛА

16 квітня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Козодуба А.І., Черкашина М.В.

з участю

прокурора Красної К.О.

представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Центрально-міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 1 листопада 2012 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про відновлення строку на подачу апеляції на вирок цього ж суду від 1 жовтня 2012 року щодо

ОСОБА_4

засудженого за ст.ст.289 ч.2, 122 ч.1, 70 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України і апеляцію потерпілої визнано такою, що не підлягає розгляду

Згідно зазначеної постанови судді, потерпіла ОСОБА_1 пропустила строк на подачу апеляції на вирок щодо ОСОБА_4 з причин, які не є поважними, внаслідок чого підстави для задоволення клопотання потерпілої про відновлення пропущеного строку відсутні.

Потерпілою ОСОБА_1 подана скарга на цю постанову, в якій вона просить апеляційний суд прийняти рішення про відновлення строку на подачу касаційної скарги і про визнання її апеляції такою, що підлягає розгляду, посилаючись на те, що вона пропустила цей строк з поважних причин, оскільки внаслідок ненадання їй судом протягом тривалого часу можливості отримати копію вироку та ознайомитися з ним, вона не мала можливості подати мотивовану апеляцію. Крім цього, посилається на порушення судом першої інстанції її прав при розгляді її клопотання про поновлення строку, оскільки суд не повідомив ні її, ні її представника про час розгляду судом цього клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, який підтримав скаргу потерпілої, думки захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 про необхідність залишення скарги потерпілої без задоволення, думку прокурора Красної про необхідність задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовивши в задоволенні клопотання потерпілої про відновлення строку на подачу апеляції, суддя своє рішення мотивував тим, що наведені потерпілою причини пропуску зазначеного строку не можуть бути визнані поважними, оскільки потерпіла, навіть не отримавши копію вироку, мала можливість своєчасно подати апеляцію на вирок.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_1 8 жовтня 2012 року, тобто в період строку, встановленого для оскарження вироку, звернулась до суду з заявою про надання їй повного рішення суду у справі, тоді як копія вироку була видана їй 18 жовтня 2012 року, тобто вже після закінчення вказаного строку. При цьому, протягом зазначеного строку потерпілій не була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі й з вироком суду, а в своїй постанові суддя не навів обґрунтованого мотивування безпідставності доводів потерпілої щодо неможливості своєчасного подання мотивованої апеляції без надання їй можливості ознайомлення зі змістом вироку.

У той же час, аналогічне клопотання прокурора про відновлення строку на подачу апеляції з посиланням на неможливість ознайомлення прокурора з вироком і перебування у відрядженні, при тому, що прокурор не звертався до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи або з вироком суду і не надав суду будь-якого підтвердження про перебуванні у відрядженні, суд задовольнив і поновив прокурору строк на подачу апеляції.

Розглядаючи клопотання потерпілої про відновлення строку на подачу апеляції, суд першої інстанції в порушення вимог ст.353 КПК України 1960 року не повідомив ні потерпілу, ні її представника про час розгляду судом цього клопотання, розглянув його у відсутності потерпілої та її представника, чим позбавив їх права брати участь в розгляді клопотання і надати пояснення в обґрунтування своїх вимог.

Наведені обставини свідчать про порушення судом першої інстанції вищевказаних вимог ст.353 КПК України 1960 року, а також про порушення положень ст.16-1 КПК України про рівність сторін прав сторін та надання їм рівних можливостей у наданні доказів і доведеності їх переконливості перед судом.

Тому постанова судді від 1 листопада 2012 року не може бути визнана законною та обґрунтованою і з урахуванням усіх вищенаведених обставин апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити скаргу потерпілої, поновити їй строк на подачу апеляції на вирок цього ж суду щодо ОСОБА_4 і визнати цю апеляцію такою, що підлягає розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ч.5 ст.353 КПК України 1960 року, апеляційний суд

ухвалив:

Скаргу потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Центрально-міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 1 листопада 2012 року задовольнити. Відновити їй строк на подачу апеляції на вирок цього ж суду від 1 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4 і визнати апеляцію потерпілої ОСОБА_1 на цей вирок такою, що підлягає розгляду.

Дати розпорядження Центрально-міському районному суду міста Горлівки Донецької області щодо виконання ним вимог ст.351 КПК України 1960 року.

Судді: