Категорія 27 Головуючий у 1-ій інстанції Гноєвой С.С.

Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

5 червня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

При секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в особі його представника Ісаєвської О.М., до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в особі його представника ОСОБА_5, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2013 року,

В с т а н о в и л а :

В вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_4, просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року, в розмірі 147194,60 грн. звернути стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу; Виселити відповідачів, які зареєстровані і проживають у квартирі в зазначеній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Маріуполь.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року в розмірі 147194 грн.60 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,50 кв.м., житловою площею - 27,40 кв.м., початкова вартість якої, відповідно до договору іпотеки № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року становить 142460 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1480 грн.45 коп.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач, в особі його представника ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зокрема вказує, що судом не прийнято до уваги і не дана відповідна оцінка тим обставинам, що Банк у порушення ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» не направляв на адресу відповідача вимогу щодо виконання зобов'язань за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. При цьому суд дійшов помилкового висновку про те, поштовий Реєстр без номеру та вимоги, підтверджує факт направлення саме вимоги, оскільки цей Реєстр не містить ніяких посилань на вимогу Банку щодо виконання зобов'язань за кредитним договором. Із вказано реєстру неможливо взагалі визначити який саме документ було направлено на адресу та ім'я відповідача.

Позивач не надав належних доказів на відправлення відповідачу вимоги щодо виконання зобов'язання, а тому Банк передчасно звернувся до суду з позовом.

Зазначивши в рішенні про надання позивачу права укладання від імені ОСОБА_4 договору купівлі - продажу з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень продавця, суд не врахував, що відповідно до ч.5 ст.38 Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору.

Таким чином, суд фактично видав банку доручення від імені позичальника на реалізацію майна, що до повноважень суду не входить.

Суд безпідставно відмовив у призначенні судової економічної експертизи, оскільки Банк є заінтересованою особою, а при вирішення справи необхідно було встановити наявність чи відсутність заборгованості по кредитним зобов'язанням ОСОБА_4, що потребує визначення формули розрахунку платежу по кредитному договору та спеціальних знань в галузі кредитно-фінансових відносин.

Суд пославшись на розрахунок Банку дійшов висновку про наявність заборгованості у відповідача в сумі 147194,60 грн. на підставі припущень.

Оскільки заборгованість за основним зобов'язанням відсутня, то звернення стягнення на предмет іпотеки неправомірне.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, заперечення представника позивача - Шишелової Н.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до кредитного договору № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, останній отримав у позивача кредит в сумі 142000 грн. для придбання нерухомості, а також 21334,50 грн. на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк до 11 лютого 2021 року (а.с. 8-9).

В забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року, за яким останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,50 кв.м., житловою площею 27,40 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2006 року (а.с.10).

Згідно п.10 договору іпотеки № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року сторони визначились, що вартість предмету іпотеки складає 142460 грн.

ОСОБА_4 не належним чином виконував прийняти на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього станом на 25 серпня 2011 року виникла заборгованість цим кредитним договором, що підтверджується розрахунком, в сумі 147194,60 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 102528,17 грн., заборгованість за відсотками - 25948,52 грн., заборгованість по комісії - 9230 грн., по пені 9487,91 грн. (а.с.4-5).

Задовольняючи позов Банку про звернення стягнення на квартиру, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором не виконує.

З таким висновком не можна не погодитись.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 1050 та частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок відповідача повернути чергову суму кредиту, у разі невиконання відповідачем вказаних зобов'язань, позивач має право вимагати достроково повернення частини кредиту, що залишилась та сплати належних йому процентів.

Згідно ст.12 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-1У «Про іпотеку» (з наступними змінами і доповненнями) (далі Закон № 898-1У) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 33 Закону № 898-1У передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Згідно ч.1 ст.38 Закону № 898-1У якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателем на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодержателя та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону № 898-1У на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

За ч.2 ст.35 цього ж Закону положення ч.1 зазначеної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Отже, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст.39 цього Закону.

Як вбачається з п.21,26 договору іпотеки № MRC0GК04000143 від 13 лютого 2006 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених ст. 15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору, відповідно до розділу У Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекоджателя; продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом , в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.18 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною і на умовах визначених на власний розсуд Іпотекодержателя здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Як роз'яснено в п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 30 березня 2012 року № 5, невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Тому, доводи апеляційної скарги , що рішення суду ухвалено судом без врахування положень ч. 1 ст.35, ч.5 ст.38 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, та попереднє надіслання іпотекодавцю письмової вимоги, являються необґрунтованими.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до поштового реєстру відправлених листів, 17 серпня 2011 року, Банк за адресою відповідача, АДРЕСА_2 надіслав ОСОБА_4 вимогу, відповідно до якої попередив про прострочену заборгованість у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором в сумі 145897,17 грн., вимагав повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. Крім того Банк попередив відповідача, що у разі невиконання або неналежноговиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.6-7).

Заперечуючи проти отримання зазначеної вимоги, представник відповідача не надав доказів, що відповідно до вказаного відправлення на адресу відповідача Банком була направлена інша кореспонденція, та не заперечував, що позивач отримує кореспонденцію за зазначеною адресою.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони передбачали всі істотні умови договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Згідно умов п.1.1 Кредитного договору Банк надав кредит відповідачу на строк до 11 лютого 2021 року, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважати період з «20» по «24» число кожного місяця. Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомясчний платіж ) у сумі 2429,49 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

3 пунктів 3.1, 3.2 Кредитного договору вбачається, сторони домовились, що у випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту, передбачених пп.1.1,2.2.4, 2.2.3 цього Договору позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3,19 % на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за Кредитом.

Як вбачається з наданого Банком до матеріалів справи розрахунку заборгованості, отримав кредит, відповідач вже з другого місяця неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, та допускав прострочення повернення кредитних коштів (а.с.4-5). Зазначені обставини не оспорював представник відповідача.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості проведений у відповідності до умов Кредитного договору.

Прийняти до уваги наданий до апеляційної скарги представником відповідача висновок спеціаліста, з якого вбачається відсутність заборгованості по даному Кредитному договору неможливо, оскільки він проведений не у відповідності до умов укладеного сторонами Кредитного договору, крім того розрахунок зроблений шляхом співвідношення отриманої суми кредиту та внесених відповідачем сум у рахунок погашення кредиту, без врахування обставин неналежного виконання відповідачем умов цього договору.

Оскільки в іншій частині рішення, не оскаржується сторонами, колегія суддів, переглядаючи відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі його представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова