головуючий в I інстанції Андреєв В.В.

Категорія 24 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

_______________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського правління юстиції в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2012 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» /надалі Товариство/ звернулося в суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського правління юстиції в Донецькій області /надалі ВДВС/ з вимогами про визнання дій державного виконавця неправомірними та визнання неправомірною і скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.

З такою ухвалою не погодився заявник, в апеляційній скарзі представник Товариства просив скасувати ухвалу та постановити нову якою скаргу задовольнити, посилався при цьому на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд до правовідносин що склалися застосував неналежний закон, норму права яка на час ухвалення судового наказу не діяла.

Також на думку заявника судом не враховано що виконавчий документ, яким відповідно до обставин справи був судовий наказ, відповідав вимогам які до нього ставилися на час його ухвалення та у державного виконавця не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Товариства, за відсутності представника ВДВС, якого повідомлено про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить наявна у справі телефонограма, судова колегія, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що на виконання до ВДВС 25 жовтня 2012 року надійшов виконавчий документ, судовий наказ виданий Дзержинським міським судом Донецької області від 14 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_1 на користь Товариства заборгованості, та згідно постанови державного виконавця ВДВС від 25 жовтня 2012 року відмовлено в прийняті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного судового наказу, з причин того, що виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 закону України «Про виконавче провадження», а саме, у ньому відсутній ІІН боржника та суд виходив з того, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на обставинах справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Так суд до спірних правовідносин обґрунтовано застосував положення Закону України "Про виконавче провадження" /в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин надалі Закон/ та цивільного-процесуального кодексу України /надалі ЦПК України/.

З урахуванням наведених норм вірні висновки суду про те що судовий наказ за своїм змістом повинен відповідати вимогам встановленим статтею 103 ЦПК України, та разом з тим врахував, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом і виконавчий лист не видається, через що обґрунтовано вважав що судовий наказ також має відповідати встановленим Законом вимогам до виконавчого документа.

На час постановлення наказу діяла стаття 18 Закону в редакції від 22 грудня 2011 року, відповідно до якої у виконавчому документі окрім іншого повинен був зазначатися індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Отже виходячи із дійсного змісту наведеної норми у виконавчому документі повинен був зазначатися індивідуальний ідентифікаційний номер боржника за його наявності - коли він був відомий суду, з огляду на що, зміст виконавчого документу узгоджувався із вимогами чинного законодавства.

У той же час, в пункт 3 частини першої статті 18 Закону згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI внесені зміни, відповідно до яких у виконавчому документі окрім іншого зазначаються індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Та суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця, діючи в межах заявлених вимог обґрунтовано виходив з положень чинного законодавства України що діяло на момент звернення виконавчого документу до виконання станом на 25 жовтня 2012 року.

Разом з тим, суд врахував положення статті 26 Закону якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Отже стосовно обставин справи державним виконавцем дотримано вимог передбачених чинним законодавством.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону у частині, яка була предметом оскарження та із наведеного необхідно зробити висновок, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» відхилити.

Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: