донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.09.2013 р. справа №905/2972/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Ломовцевої Н.В., Ушенко Л.В.
при секретарі судового засідання Максименко Г. П.
за участю представників сторін:
від позивача:Тітов О. С. - за довір.
від відповідача:Циб О. В. - за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь
на рішення господарського суду Донецької області
від 17.06.2013 року
у справі№ 905/2972/13 (суддя: Бокова Ю.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ойл Груп», м. Донецьк
простягнення пені в сумі 297 408, 67 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2013 р. у справі 905/2972/13 був частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ойл Груп», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 297408,67 грн., а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ойл Груп» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» пеню в сумі 29740,87 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ойл Груп» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» витрати зі сплати судового збору в сумі 5948,17 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір пені та стягнуто лише 29 740, 87 грн., оскільки відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені не підтвердив документально свої твердження.
До того ж, на думку позивача, посилання місцевого суду, що неналежне виконання зобов'язань відповідачем по оплаті продукції за договором не нанесло збитків позивачу не відповідає дійсності, оскільки у зв'язку із невиконанням зобов'язань відповідачем позивач несе збитки по зберіганню залишку газового конденсату, який був придбаний, але не оплачений відповідачем.
Відповідач з доводами апеляційної скарги не погодився з мотивів, викладених ним у відзиві на апеляційну скаргу від 10.09.2013 р.
В судовому засіданні 11.09.2013 р., позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників сторін, судова колегія встановила наступне.
25.02.2013 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № А174/7120-ГК (далі -договір), відповідно до умов якого на аукціоні № 174 з продажу газового конденсату, що відбувся 21лютого 2013 р. за результатами проведення торгів покупець (відповідач) купує у продавця (позивач) суміш газового конденсату та штормового газоконденсатного родовища (90%) та нафти Семенівського нафтового родовища (10%) власного видобутку.
Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію на умовах цього договору, а продавець зобов'язується передати покупцю продукцію загальною кількістю 8600 тонн. Ресурс лютого-березня 2013 р.
У другому розділі договору сторонами узгоджена загальна вартість суміші газового конденсату та нафти.
Згідно до п. 2.2 Договору ціна за 1 т. продукції становить 7978,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ); вартість продукції за цим договором становить разом з ПДВ - 68610800,00 грн.
Умови поставки і приймання суміші газового конденсату та нафти визначені сторонами розділом 3 Договору.
Порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 5 договору. Так, відповідно до п. 5.1.-5.2. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% передоплати вартості продукції протягом 20 днів з дати набуття чинності договору відповідно до п. 5.1 договору з врахуванням сплаченого Біржею попереднього внеску в сумі 3 430 540,00 грн. День отримання продавцем грошових коштів є день зарахування на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до п.9.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання, і діє до 31.12.2013 р., з можливістю продовження в окремих випадках за згодою сторін при умові укладення додаткової угоди.
Внаслідок зміни найменування покупця на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ойл Груп» сторонами 11.03.2013 р. укладено додаткову угоду № 1/325/1 до договору.
Відповідач в порушення умов укладеного договору у встановлені строки свої зобов`язання по оплаті отриманої ним за договором продукції виконав частково, внаслідок чого позивач відповідно до п. 6.1. договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 297408, 67 грн., яку просив стягнути в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так згідно п. 6.1. договору у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати покупцем суми згідно п. 5.2. договору, покупець повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів продукції, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати, що не звільняє останнього від виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Позивач з посиланням на п. 6.1 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку позивача розмір пені становить 297408,67 грн. за період з 27.03.2013 р. по 12.04.2013 р.
Враховуючи, що позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543-96ВР від 22.11.1996р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем пеня у розмірі 297408,67 грн. грн. нарахована вірно.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Можливість зменшення судом нарахованих стороні штрафних санкцій передбачено ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, яка встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, аналіз вказаних правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, нормами чинного в Україні законодавства встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, при цьому суд повинен встановити та дослідити у сукупності такі обставини як: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилався на зниження ціни на нафтову сировину на ринку енергоносіїв, внаслідок чого для зниження негативних наслідків падіння цін на продукцію відповідача та забезпечення здійснення оплати за продукцію позивачу відповідач, окрім власних обігових коштів, змушений був користуватися також кредитним ресурсами. Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором з позивачем, між відповідачем та ПАТ «АКБ «Капітал» укладений договір про надання овердрафту №5/2013 від 11.03.13 р., відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі три мільйони п'ятсот тисяч грн. зі сплатою 25% річних. Однак, подальше падіння ринкової ціни на нафтову сировину та продукцію нафто перероблення зробило неможливим виконання зі сторони відповідача умов договору купівлі-продажу у повному обсязі, оскільки продовження розрахунків з позивачем завдало б відповідачу значних збитків як в частині негативного результату від самої господарської операції, так і в частині необхідності понести додаткові витрати на сплату банківських відсотків, що призвело б до неплатоспроможності підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надавалися суду першої інстанції в обґрунтування свого клопотання копії банківських виписок на підтвердження сплати за продукцію, копія договору про надання овердрафту №5/2013 від 11.03.13 р.
Отже, з викладених обставин, слідує, що відповідач докладав значних зусиль для належного виконання зобов`язання за договором з позивачем та намагався вчасно перераховувати передплату для отримання газу. Разом з тим, несприятливі умови на ринку сировини, які склалися на час дії договору, та які не залежали від відповідача, об`єктивно не дозволили останньому уникнути порушення строків внесення передплати.
Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір має бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.
Позивачем не надано суду доказів понесених збитків через несвоєчасне перерахування передплати відповідачем. З умов договору та фактичних обставин справи слідує, що позивач до отримання передплати не поставляв газ відповідачу, тобто останній не отримував та не користувався безоплатно сировиною. Доводи позивача в апеляційній скарзі про понесені збитки, у зв`язку із збереженням газу не сплаченого відповідачем та не відвантаженого йому, не підтверджені документально. Крім того, позивач не довів, що вживав заходи для зменшення можливих збитків, у т. ч. шляхом продажу газу іншим особам.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку розмір заявленої до стягнення пені не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великим порівняно з розміром суми основного боргу, який вже сплачений відповідачем.
Узявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи, що відповідач використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором та заходи, що вживалися для належного виконання зобов`язання, суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначені обставини винятковими та дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача пені до 29 740,87 грн., відмовивши в решті частині позовних вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам у справі, прийнято з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, у зв`язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» - без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь на рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013 року у справі № 905/2972/13 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013 року у справі № 905/2972/13 - залиши без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді Н.В. Ломовцева
Л.В. Ушенко