АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/10216/13 Головуючий в 1 інстанції -Борденюк В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: КП РЕО-4 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся в суд з позовом про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири, посилаючись на те, що з вини відповідача 06 серпня 2012 року була залита його кватира. Просив суд стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 24 022, 00грн. у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 24022, 00 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаргу обґрунтовував тим, що за 4 дні до залиття відповідач викликав співробітника третьої особи для усунення протікання, проте останній на протязі чотирьох днів не усунув наслідки аварії, що і стало причиною прориву та залиття квартири позивача. Суд не вірно застосував норми матеріального права. Так суд помилково застосував ст. 151 ЖК України та безпідставно не застосував п.22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, відповідно до якого за справність труби в якій мала місце течія відповідає третя особа, а не власник квартири. Також суд не застосував ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до якої третя особа зобов`язана була здійснювати контроль за технічним станом внутрішньо будинкових мереж. Так як третя особа жодного разу огляд труб стояків не проводила, то саме їх винна поведінка стала причиною залиття. Контроль за трубопроводом з боку ЖЕКу також передбачено і Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій. Та обставина, що відповідач порушив проект, що за висновком суду стало причиною прориву труб не доведена, а тому рішення в справі є незаконним .
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник доводи скарги підтримали.
Позивач та його представник поти доводів скарги заперечували.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що винними діями відповідача позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
06 серпня 2012 року в квартирі АДРЕСА_1, що належить позивачу сталося залиття, внаслідок якого було пошкоджено шпалери на стінах та стелі квартири. Також встановлено, що залиття сталося у зв`язку з проривом стояку холодного водопостачання в квартирі НОМЕР_1, що розташована поверхом вище, внаслідок самовільного закладення власником квартири НОМЕР_1 кахельною плиткою інженерних мереж, чим порушено проект, що підтверджується актом, складеним комісією КП РЕО-4.
Згідно з висновком про вартість проведення відновлювального ремонту квартири позивача, після залиття, складеного ТОВ «Агенство Експертної оцінки» , вартість відновлювальних робіт становить 22 622 грн. 00 коп.
На підставі наявних та досліджений судом першої інстанції доказів, суд першої інстанції встановив, що винними діями відповідача позивачу завдана матеріальна шкода в сумі 22 622 грн. 00 коп., та моральна шкода -1000 грн.
Ці обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду про часткову доведеність позовних вимог, відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача, про те, що шкода завдана не з його вини є недоведеними.
Так посилання відповідача на те, що за 4 дні до аварії , в його квартиру був викликаний сантехнік, якому було повідомлено про протікання в трубі холодного водопостачання, який не усунув наслідки аварії, що й стало причиною завдання значної шкоди позивачу, апеляційним судом до уваги не приймаються, тому, що комісією КП РЕО-4 при огляді квартири відповідача було встановлено, що інженерні мережі, а саме центральна труба холодного водопостачання без належного дозволу та проектної документації були закладені кахельною плиткою, що унеможливлювало здійснення будь-яких ремонтних робіт до надання відповідного доступу до мережі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що існує прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача, та шкодою, яка була завдана позивачу.
Жодних належних та допустимих доказів тому, що саме з вини інших осіб завдана шкода, відповідач суду не надав, клопотань про призначення в справі будівельно-технічної експертизи не заявив.
Доводи представника відповідача про те, що за справність стояку в квартирі відповідача, несе відповідальність третя особа, яка не здійснювала технічні огляди інженерних мереж, не приймаються, тому, що є недоведеними. Відповідач не заявив жодного клопотання з метою перевірки вказаної обставини та витребування будь-яких письмових доказів на підтвердження тієї обставини, що такі огляди не здійснювались і що саме через відсутність належного контролю, а не через порушення відповідачем проекту (закладення труб), що призвело до корозії сталася течія в трубі та відбулося залиття.
Так, як обов`язок доказування , відповідно до ст.60 ЦПК України покладений на сторони, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не надав суду докази про те, що шкода завдана позивачу не з його вини.
Суд першої інстанції правильно врахував, що протікання в квартирі відповідача було встановлено, ще 02 серпня 2012 року, разом з тим відповідач не вжив жодних заходів з метою надання доступу до труб, шляхом демонтажу кахельної конструкції, тим самим перешкодив можливості уникнути аварії, та зменшенню негативних наслідків.
Посилання в апеляційному суді та в скарзі на те, що обставина порушення проекту є недоведеною, спростовуються наявним в матеріалах справи актом, де факт закладення труби холодного водопостачання встановлений працівниками РЕО. Жодних доказів про те, що ця інформація в акті викладена неправдиво, і що труби не були закладені відповідач суду не надав.
Враховуючи, що позивач довів факт залиття та розмір завданих йому збитків, а відповідач не довів, що шкоду завдано не з його вини, підстави для відмови в задоволенні позовних вимог відсутні.
Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, тривалість спричинених позивачу моральних страждань, внаслідок пошкодження його майна, та правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: