Категорія ст.286 ч.1 Головуючий у І інстанції Адамова Т.С.
Доповідач Шаліна Т.О.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 року колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого : Шаліної Т.О.
суддів: Шапар Ю.І., Куракової В.В.
при секретарі:Черниця О.В.
за участю прокурора: Максименко Н.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполя кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 березня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, не працюючий, раніше не судимий, проживаючий: АДРЕСА_1.
визнаний винним та засуджений за ст. 286 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбуття основного покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік і покладені обов'язки періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Утримано на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області судові витрати за проведення автотехнічної експертизи у розмірі 352 гривні 80 копійок, на користь Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз судові витрати за проведення автотехнічних експертиз у розмірі 2574 гривень 60 копійок, на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 774 гривні 05 копійок, моральну шкоду 5000 гривень, та витрати пов'язані із наданням правової допомоги у розмірі 500 гривень.
В С Т А Н О В И Л А :
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.
26 вересня 2012 року приблизно о 14-00 годин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював на ньому рух заднім ходом по проїзній частині проспекту Перемоги з боку проспекту Перемоги з боку проспекту Леніна у напрямку вулиці Гугеля в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, проїжджаючи ділянку проїзної частини поблизу ТЦ «Амстор», водій ОСОБА_2, будучи неуважним, належним чином не слідкуючи за дорожньою обстановкою, діючи необережно, в порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України, здійснюючи рух заднім ходом, не переконався, що позаду не має пішоходів або інших перешкод, продовжив рух в задньому напрямку, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину проспекту Перемоги по пішохідному переходу з права наліво відносно руху вказаного автомобіля. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікації своїх дій, просить частково скасувати вирок суду, в частині позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та змінити його в частині стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, вважаючи її занадто великою і постановити новий справедливий вирок, з урахуванням всіх обставин справи. Вказує, що при призначенні йому покарання, суд порушив норми кримінального закону, не врахував всі обставини по справі, дані про його особу матеріальне та сімейне становище, а саме той факт, що позбавляючи його права керування транспортними засобами суд фактично позбавив його коштів до існування, оскільки єдиною можливістю заробляти гроші на життя та надання допомоги літній матері є його труд, пов'язаний із керуванням транспортними засобами, іншої професії він не має.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні; потерпілу ОСОБА_3, які не погодились із доводами апеляційної скарги обвинуваченого; прокурора, на думку якої вирок необхідно скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, оскільки суд виправив описки в порушення закону, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності із ч.2ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно із ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість, або суворість.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії. Апеляційних підстав для зміни вироку у цій частині по справі не вбачається.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому судом першої інстанції брались до уваги такі дані про особу обвинуваченого, як те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому злочині.
Доводи апеляційної скарги у той частині, що обвинувачений працює водієм і позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його та його родину засобів існування, не можуть бути підставою для скасування вироку у частині призначеного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки із матеріалів справи не вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 працює водієм. А згідно вироку він взагалі ніде не працює. Не надав обвинувачений доказів з цього приводу і до апеляційної скарги. А ліценція на перевезення пасажирів, на яку він посилається, не є підтвердженням того, що він працює водієм, вона тільки дає дозвіл на цю роботу.
Тому колегія судів вважає, що з урахуванням того, що обвинувачений грубо порушив вимоги правил дорожнього руху, в наслідок чого була травмована на пішохідному переході потерпіла, суд обгрунтовано застосував додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування автомобільним транспортом.
Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розмір моральної шкоди стягнутої з обвинуваченого на користь потерпілої визначений з урахуванням тих моральних страждань, які були перенесені потерпілою. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження і як пояснила сама потерпіла при апеляційному розгляді справи, потерпіла ОСОБА_3 1933 року народження, тобто є людиною похилого віку, у м. Маріуполі проживає сама, тому після перенесеної травми їй тяжко обслуговувати самій себе, під час наїзду на неї була дуже перелякана, що сказалося на стані її здоровья, а саме, вона частково утратила слух та зір, крім того вона отримує незначну пенсію, а у зв'язку із отриманою травмою була вимушена нести значні для неї витрати на лікування, що сказалося на її матеріальному стані.
Керуючись ст. 407КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 березня 2013 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді:
: