УХВАЛА

Іменем України

19 лютого 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Половинкина Б.О.

з участю

прокурора Стьобіна Д.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

виправданого ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_1 на вирок Торезського міського суду Донецької області від 5 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, не судимого відповідно до ст.89 КК України

виправдано за ст.296 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 23 жовтня 2007 року приблизно о 16-й годині 20 хвилин, перебуваючи в громадському місці - в дворі будинку №10 на вулиці П.Поповича в місті Торезі Донецької області і зустрівши там ОСОБА_1, використовуючи незначний привід - втручання останнього в розмову ОСОБА_3 з іншими особами, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, став вимагати щоб ОСОБА_1 пішов з того місця, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу останнього, а потім, виявляючи особливу зухвалість і виключний цинізм, усвідомлюючи похилий вік ОСОБА_1, наніс останньому один удар кулаком в обличчя, яким завдав потерпілому фізичного болю, а також рану слизової верхньої губи та струс головного мозку, які є, відповідно, легкими та легкими з короткочасним розладом здоров'я тілесними ушкодженнями.

Постановляючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_1 носить спірний характер, оскільки ОСОБА_3 не визнав своєї вини у вчиненні хуліганства, а інші докази у справі, якими орган досудового слідства обґрунтував обвинувачення ОСОБА_3, носять суперечливий характер, внаслідок чого викликають сумніви, які виявилося неможливим усунути при розгляді справи і які відповідно до положень ст.62 Конституції України мають тлумачитись на користь ОСОБА_3. Крім цього, як зазначено у вироку, стороною обвинувачення не було надано доказів того, що ОСОБА_3 діяв з мотиву явної неповаги до суспільства і суд дійшов до переконання, що ОСОБА_3 діяв з мотивів особистих неприязних стосунків, що виникли внаслідок неправильної поведінки потерпілого ОСОБА_1.

В апеляціях прокурор і потерпілий ОСОБА_1 просять скасувати вирок суду першої інстанції, а справу повернути на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставністю виправдання ОСОБА_3. В обґрунтування апеляції посилаються на те, що суд розглянув справу однобічно, не дав належної оцінки доказам у справі, які підтверджували вину ОСОБА_3.

Прокурор, крім цього, посилається на те, що суд в порушення вимог ст.334 КПК України 1960 року не здійснив усіх передбачених законом заходів для дослідження обставин справи, допустив у виправдувальному вироку формулювання, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Стьобіна, який підтримав апеляцію прокурора, що її подав, захисника ОСОБА_2 та виправданого ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції і просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції показання виправданого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 містять певні суперечності, оскільки потерпілий ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_3 вдарив його кулаком в обличчя і завдав йому тілесних ушкоджень, тоді як ОСОБА_3 і вищевказані свідки стверджували, що ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_1 рукою в плече, внаслідок чого останній сів на землю.

Разом з тим, висновок суду про неможливість усунення зазначених суперечностей і сумнівів при розгляді справи не може бути визнаний обгрунтованим.

Згідно висновків судово-медичних експертиз у потерпілого ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у виді рани слизової верхньої губи та струсу головного мозку, які могли бути заподіяні йому у строк і за обставин, про які пояснював ОСОБА_1, і не могли бути заподіяні за обставин, про які пояснював ОСОБА_3 (т.1 а.с.13, 44, 79; т.3 а.с.66-67).

З урахуванням наведених висновків експертиз, характеру подій та взаємовідносин між його учасниками суд мав можливість дати оцінку цим обставинам і усунути, таким чином, суперечності в показаннях названих осіб стосовно обставин виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого.

Крім цього, дійшовши висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 у зв'язку з неможливістю встановити обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, суд, при цьому ж, зазначив у вироку, що ОСОБА_3 діяв не з мотивів явної неповаги до суспільства, а з особистих неприязних стосунків, що виникли внаслідок неправильної поведінки потерпілого ОСОБА_1. Такий висновок суду у вироку свідчить про визнання судом факту вчинення ОСОБА_3 певних дій на грунті неприязних стосунків з потерпілим, без зазначення яких саме дій, у зв'язку з чим цей висновок суду викликає сумнів у невинуватості ОСОБА_3, що свідчить про невідповідність вироку вимогам статті 334 КПК України !960 року, згідно якої не допускається включення у виправдувальний вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Наведені обставини свідчать про невідповідність вироку фактичним обставинам справи і ця невідповідність могла вплинути на вирішення питання про невинуватість виправданого ОСОБА_3, а також про порушення судом першої інстанції вимог ст.334 КПК України при постановленні вироку.

Тому цей вирок щодо ОСОБА_3 не може бути визнаний законним та обґрунтованим і на підставі ст.ст.367, 369 КПК України 1960 року підлягає скасуванню. З урахуванням положень ст.365 КПК України 1960 року про те, що вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляцій, прохань прокурора та потерпілого, викладених в їх апеляціях про повернення справи на новий судовий розгляд, ця справа внаслідок скасування вироку підлягає поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно з дотриманням вимог КПК України дослідити наявні у справі докази, дати їм оцінку у їх сукупності і з урахуванням встановлених обставин прийняти рішення про винуватість чи невинуватість ОСОБА_3.

Згідно вимог ст.374 КПК України, апеляційний суд, скасовуючи вирок з поверненням справи на новий судовий розгляд, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання. Тому апеляційний суд не може дати оцінку обґрунтованості чи необґрунтованості доводів апеляцій прокурора та потерпілого в тій їх частині, що ОСОБА_3 діяв не з мотивів особистої неприязні до потерпілого, а з мотивів явної неповаги до суспільства і що його дії мають бути кваліфіковані за ст.296 ч.1 КК України.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366, 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляції прокурора та потерпілого задовольнити частково. Вирок Торезського міського суду Донецької області від 5 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у цей же суд в іншому складі.

Судді: