головуючий в I інстанції Чальцева Т.В.

Категорія 27 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

___________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2012 року публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» /надалі Банк/ подано в суд позов, в якому Банк просив стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2010 року, що виникла станом на 19 жовтня 2012 року через неналежне виконання зобов'язань за договором у сумі 68249,39 грн.

В подальшому Банк уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість яка виникла станом на 21 грудня 2012 року в загальному розмірі 60290,90 гривен, із яких 51660,33 грн. поточна заборгованість по тілу кредиту, прострочена заборгованість по тілу кредиту 2608,22 гривни, поточна заборгованість за процентами 590,54 гривни, сума нарахованої пені 1832,8 гривен та сума штрафу 3599,01 гривна.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором всього 53891,89 гривен, в тому числі 48860,33 грн. поточна заборгованість по тілу кредиту, прострочена заборгованість по тілу кредиту 2608,22 гривни, поточна заборгованість за процентами 590,54 гривни та суму нарахованої пені 1832,8 гривен.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодився відповідач, в апеляційній скарзі останній просив рішення скасувати, посилаючись на те, що суд не повно з'ясував обставини у справі та не взяв до уваги того, що позичальник під час розгляду справи частково сплатив кошти в рахунок погашення заборгованості, які Банк в порушення умов договору самостійно направляв в рахунок погашення штрафу та пені, з огляду на що, суд необґрунтовано визначив суму заборгованості на підставі розрахунку заборгованості від 21 грудня 2012 року.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Банку та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково, виходячи з того, що договір кредиту № ІКІZG.241.001 від 13 січня 2010 року /надалі Кредитний договір/ укладений між Банком та ОСОБА_1 на суму 90000,00 гривен з кінцевим терміном повернення до 12 січня 2015 року із сплатою відсотків у розмірі 2,083 % на місяць /надалі Кредитний договір/ відповідає вимогам матеріального права, та мало місце неналежне виконання позичальником взятих на себе за договорами зобов'язань, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку суд стягнув з відповідача частково, за вирахуванням сум сплачених позичальником під час розгляду справи та відмовивши в стягненні штрафу.

Рішення суду у частині відмови в задоволенні вимог Банку про стягнення сум штрафу не було оскаржено, та зазначені висновки не можуть бути предметом розгляду в апеляційному суді.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, та вірно застосував норми матеріального права.

Прововідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року /надалі Закон № 2121-ІІІ/ відповідно до статті 2 якого банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Та правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно чинного законодавства кредитний договір набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов /ч.1 ст. 638 ЦК України/ та істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна /розмір процентів/.

Та за загальним правилом договірне зобов'язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит в сумі 90000,00гривен з кінцевим терміном повернення до 12 січня 2015 року.

Однією з істотних умов кредитного договору, яка чітко зазначена в договорі є порядок погашення заборгованості за цим договором, відповідно до п. 8.1 Кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати з «01» по «05» число кожного місяця, а саме позичальник сплачує відсотки, винагороди розраховані відповідно до договору та платежі в розмірі та строки відповідно до графіку погашення.

Згідно досягнутих домовленостей кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку, далі пені, простроченої комісії, простроченої винагороди, прострочених відсотків, простроченої заборгованості за кредитом, комісії, винагороди, відсотків, кредиту, частина суми що залишилася направляється на погашення заборгованості за кредитом /пункт 3.2 Кредитного договору/.

Відповідно до наявних у справі письмових доказів, Банк видав кредитні кошти в розмірі згідно умов договору 90000 грн., ОСОБА_1 зазначені кошти отримав та коштами розпорядився, з огляду на що, вимоги Банку про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

При цьому судом першої інстанції враховано, що такі дії Банку узгоджуються із умовами Кредитного договору, відповідно до якого передбачено право банку вимагати, та обов'язок позичальника достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісію та інші платежі, що визначені цим Договором у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше як на один календарний місяць /пункт 2.3.3 Кредитного договору/.

Разом з тим, з урахуванням наведених обставин сума заборгованості за кредитом Банком вірно визначена судом із вирахуванням суми сплаченої 05 лютого 2013 року відповідно до наданого розрахунку з урахуванням пені, визначеної відповідно до п. 5.2 Кредитного договору.

У той же час, із встановлених у справі обставин вбачається, що позичальнику, ще до звернення Банку до суду було відомо про неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, однак в передбачений договором строк заборгованість не сплачена, при цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на існування інших поважних причин щодо несплати платежів за Кредитним договором, оскільки наведені причини були предметом розгляду та Банком прийнято рішення про відмову в реструктуризації кредитного договору /а.с. 65/.

У зв'язку з наведеним суд задовольнив позов відповідно до норм матеріального права, та висновки суду узгоджуються із фактичними обставинами у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, відповідач не довів ті обставини на які він посилався як на підставу своїх заперечень, з огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: