Справа №:122/14823/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Корогодіна О.Е.
№ провадження:22-ц/190/5354/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Павловської І.Г.,
суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.
при секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 09 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
04.04.13 представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом та, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 285,97 грн. та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.06 між банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір за умовами якого позивач надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 3 083,85 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних за користування грошовими коштами з кінцевим строком повернення коштів до 14.12.07. Оскільки відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, станом на 22.03.13 за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 22 285,97 грн., яка складається із заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 9 135,57 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 13 150,40 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 09 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 285,97 грн. та судові витрати.
В апеляційні скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що вже існує судове рішення про задоволення позову, заявленого на тих же підставах між тими самими сторонами та про той самий предмет спору. Крім того вказує на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування якого нею була подана заява до місцевого суду, проте зазначеної заяви суд не врахував.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний вирішити питання щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник, отримавши надані позивачем кредитні кошти, порушив умови кредитного договору щодо своєчасного їх повернення та сплати передбачених договором відсотків, у зв'язку із чим з нього на користь банку підлягає стягненню заборгованість по процентам та пеня.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов висновків, які їм не відповідають, припустився порушень норм матеріального права, та неправильного застосування норм процесуального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК з ухваленням нового рішення.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14.12.06 року між ПАТ КБ «Приватбанк» ( далі Банк) та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №SI20RE11040509, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі товари у розмірі 3 083,85 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних за користування грошовими коштами з кінцевим строком повернення коштів до 14.12.07.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.05.08, яке набрало законної сили, задоволено позов ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк) до ОСОБА_6 про стягнення з останньої на користь Банку заборгованості по вказаному кредитному договору у розмірі 5 166,69 грн. Проте станом на час розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість не погашена, проти чого не заперечує відповідачка (а. с. 37).
З позовом про стягнення кредитної заборгованості у вигляді процентів і пені за порушення зобов'язань Банк звернувся до суду 04.04.13.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 3,4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої зроблено у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно пункту 5 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Припинення дії даного договору здійснюється відповідно до діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Зважаючи на те, що позов про стягнення заборгованості подано Банком 04.04.13 поза межами строку позовної давності, та враховуючи, що кредитним договором не передбачена збільшена позовна давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості в порівнянні з тією, що встановлена статтею 257 ЦК України, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 09 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.