Головуючий суду 1 інстанції - Космінін С.О.
Доповідач - Медведєва Л.П.
Справа № 1203/5075/2012
Провадження № 22ц/782/3588/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.
при секретарі - Арутюнян Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 29 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Другої Луганської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса Якімової Ж.В. про визнання незаконною відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, третя особа - ОСОБА_5,
В с т а н о в и л а :
У червні 2012 року ОСОБА_3 подано до суду вказаний позов, який у подальшому був ним уточнено.
У викладенні обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, він зазначив, що 09.12.2011 року він звернувся до Другої Луганської державної нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом бабусі - ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1. 12 грудня 2011 року державний нотаріус Якімова Ж.В. винесла постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи свою відмову тим, що у нього відсутні документи про належність житлового будинку померлій ОСОБА_6. Дана відмова є незаконною, адже 04.10.1993 року його мати ОСОБА_7 від його імені, так як він на той час був ще неповнолітнім, подала заяву про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6, дану заяву разом з документами, що підтверджували право власності ОСОБА_6 на вказаний житловий будинок було зареєстровано та заведено спадкову справу №586. Крім того, 14.03.1994 року Другою Луганською державною нотаріальною конторою було прийнято заяву ОСОБА_8 про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_6 та заведено спадкову справу №11-7-146, в якій також є документи, що підтверджують право власності ОСОБА_6 на день її смерті на жилий будинок. Позивач просив визнати незаконною постанову державного нотаріуса Другої Луганської державної нотаріальної контори Якімової Ж.В. від 12.12.2011 року про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_6,зобов'язати Другу Луганську державну нотаріальну контору видати йому вказане свідоцтво, стягнути з Другої Луганської державної нотаріальної контори судові витрати у розмірі 107,30 гривень.
Рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 29 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Звернувшись з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити позов.
Позивач, представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, від Другої Луганської державної нотаріальної контори до апеляційного суду надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності нотаріуса.
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що коли вона після смерті ОСОБА_6 у 1993 році зверталась до нотаріальної контори із заявою про видачу її неповнолітньому сину ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріусом їй не було роз'яснено про те, що нею пропущено строк для подання такої заяви і письмової відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом видано не було.
Представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_9також апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що рішенням апеляційного суду Луганської області встановлено факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_6, у спадкових справах є свідоцтво про право власності останньої на житловий будинок, однак державний нотаріус безпідставно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, пославшись на те, що відсутнє свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на житловий будинок. В теперішній час порушено кримінальне провадження по факту підробки підписів у договорі дарування вказаного будинку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача,дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів встановила наступне.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Так, судом встановлено, що згідно заповіту від 19.03.1993 року за життя ОСОБА_6 все належне їй майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль марки «ГАЗ-24», державний номер НОМЕР_1 та грошові заощадження заповіла своєму онуку - ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
09 грудня 2011 року ОСОБА_7 звернулася до Другої Луганської державної нотаріальної контори в інтересах ОСОБА_3з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який залишився після смерті ОСОБА_6.
Постановою від 12.12.2011 року державний нотаріус Другої Луганської державної нотаріальної контри Якімова Ж.В. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, посилаючись на п.2.16 Інструкції « Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 та п.3 ст.46 Закону України « Про нотаріат», через те, що нотаріусу не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують належність вказаного майна спадкодавцеві.
Позивач вважає таку відмову нотаріуса неправомірноюёзазначаючи про те, що оригінал свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок видане на ім'я ОСОБА_6, знаходиться у спадковій справі, яка була заведена в 1994 році в Другій Луганській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6 на підставі заяви її чоловіка - ОСОБА_8 та, крім цього, позивач зазначає, що оскільки рішенням апеляційного суду Луганської області від 15.07.2009 року встановлений факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_6, тому нотаріус повинен був видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 став її чоловік - ОСОБА_8, який, як встановлено раніше рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 05 лютого 2009 року та рішенням апеляційного суду Луганської області від 15 липня 2009 року, на час смерті ОСОБА_6 перебував з нею в зареєстрованому шлюбі, був прописаний та проживав у спірному будинку. У зв'язку з цим, 14.03.1994 року ОСОБА_8 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї дружини та 14.03.1994 року отримав таке свідоцтво на все спадкове майно.
Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_8 за життя володів спірним спадковим майном та розпоряджався ним.
Свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_8 на даний час чинне, що не заперечується та підтверджено в суді сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.
Позивач зазначає, що оскільки рішенням апеляційного суду Луганської області від 15.07.2009 року встановлений факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_6, тому нотаріус повинен був видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6
Спір судом вирішено на підставі п.214, п.216 Інструкції « Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5, та п.3 ст.46 Закону України « Про нотаріат», при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,60,61,212-215 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що чоловік померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_8 володів спірним майном на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину та дане свідоцтво не визнано недійсним і не скасовано у судовому порядку.
За наслідками розгляду справи за апеляційною скаргою позивача, колегія суддів визнала, що суд першої інстанції рішення ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права,тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.524 ЦК України, який був чинним на момент смерті ОСОБА_6, спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом мало місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти / у тому числі усиновлені/, один з подружжя і батьки /усиновителі /померлого. До числа спадкоємців першої черги належала також дитина померлого, яка народилася після його смерті / ст.529 Кодексу/.
Відповідно до статей 548,549 Кодексу для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв. Визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 554 Кодексу передбачалось, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування, його частка переходила до спадкоємців за законом і розподілялася між ними в рівних частках.
Як вбачається з матеріалів справи / а.с.11-12 / Міністерством юстиції України у 2005 році було розглянуто звернення громадянки ОСОБА_7, яка є матір'ю позивача у справі, і перевіркою, яка проводилась Луганським обласним управлінням юстиції, встановлено, що 04.10.1993 року ОСОБА_7 від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулась до державного нотаріуса Другої Луганської державної нотаріальної контори Зяблової Г.І. із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6. Нотаріусом було зареєстровано зазначену заяву та заведено спадкову справу за №586. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 подала заяву після спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_6 в при цьому не надала документівё що підтвердили б фактичне прийняття спадщини, нотаріусом було внесено відповідний запис у книгу реєстрації заяв та відкриття спадкових справ про скасування помилково зробленого нею запису. За повідомлення нотаріуса ОСОБА_7 було роз'яснено порядок звернення до суду із заявою про продовження строку для прийняття спадщини.
У зв'язку з тим, що строк на прийняття спадщини сплив, докази про прийняття спадщини іншими спадкоємцями в держнотконторі були відсутніё14.03.1994 року на ім'я ОСОБА_8 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене спадкове майно.
З урахуванням наведених обставин та норм матеріального права, вказаний житловий будинок вже не належить спадкодавцеві ОСОБА_6, тому відповідно до п. п.214 і 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції Украйни від 03.03.2004 р. №20/5, Другою Луганською державною нотаріальною конторою було прийнято постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу у справі.
Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в порушення вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не взято до уваги рішення апеляційного суду Луганської області від 15.07.2009 р., яким встановлено факт прийняття позивачем у справі спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказаним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_8, виданого Другою Луганською державною нотаріальною конторою 14 березня 1994 року за реєстром №1-932 та про визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль ГАЗ-2410, 1985 року випуску, державний номер НОМЕР_1, відмовлено через пропуск строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення апеляційного суду Луганської області у встановленому законом порядку оскаржено не було.
Таким чином, встановлення судом лише факту прийняття позивачем спадщини за заповітом ще не достатньо для видачі йому свідоцтва про право на спадщину, оскільки на неї у встановленому законом порядку було видане свідоцтво спадкоємцю першої черги - чоловіку померлого спадкодавця і у встановленому законом порядку зазначене свідоцтво судом недійсним не визнано.
При викладених обставинах, нотаріус Другої Луганської державної нотаріальної контори діяв в межах своїх повноважень, підстав для визнання незаконною його постанову про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та у зв'язку з чим для зобов'язання нотаріуса видати позивачу вказане свідоцтво, немає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга позивача має бути відхилена, рішення суду - залишено без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 29 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді