Провадження по справі № 2/260/1449/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Данилюк О.С.
при секретарі Яременко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення суми боргу за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення суми боргу за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, в обґрунтування своїх вимог вказавши, що у липні 1999 році між ним та ОСОБА_2, було укладено договір, умови якого останнім у повному обсязі не були виконані. Таким чином, сума боргу ОСОБА_2 станом на 01 червня 2010 року була еквівалентна 1800 (одній тисячі восьмистам) доларам США. Факт передання відповідачеві грошових коштів підтверджується розпискою. Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2013 року за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у сумі 14 387 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 40 коп. Наприкінці грудня 2012 року, після винесення судом рішення щодо стягнення суми боргу ОСОБА_2 повернув йому частину боргу у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., а 10 червня 2013 року ОСОБА_2 повернув йому що 200 грн. 00 коп. Зазначив, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тому на правовідношення сторін застосовуються вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України. Станом на 20 червня 2013 року інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (розрахунок додається до позовної заяви) складає 2 994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) гри. 73 коп. Інфляційне збільшення загальної суми боргу становить 1495 (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять) грн. 28 коп. Загальна сума процентів від простроченої суми боргу становить 1499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 45 коп. Таким чином, вважає що з відповідача має бути стягнено інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Просить суд стягнути з відповідача на його користь інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення і три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2 994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 73 коп., а також судові витрати у розмірі 229,40 грн.
В судове засідання позивач за не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Про причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або втриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому згідно ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2013 року було встановлено, що 01.12.2012р. між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі був укладений договір позики, за яким відповідач отримав від позивача гроші в сумі 1800 доларів США, що гривневому еквіваленті за розрахунками позивача складає 14 387,40грн. строк повернення в розписці не зазначений.(а.с. 7, 8).
На виконання вказаного рішення 06.03.2013 року судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 14 387 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 40 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З позовної заяви вбачається, що наприкінці грудня 2012 року, відповідач повернув позивачу лише частину боргу у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., а 10 червня 2013 року ще 200 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд погоджується з міркуваннями позивача та вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання позики, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Тому, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд частково погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем та зазначає наступне.
Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97 від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на середній індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Для визначення середнього індексу інфляції за період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України, починаючи з серпня 1991 року щомісячно та публікуються у газеті "Урядовий кур'єр" у період з 5 по 10 число, що йде за звітним місяцем. Зазначені відомості згідно до ст. 19, 21, 22 ЗУ «Про інформацію» можуть використовуватися для перерахунку грошових коштів.
Величини індексів інфляції за місяці заборгованості за період з 21 червня 2010 року по 01 січня 2013 рік за даними Державного комітету статистики України складають у відсотках:
За 2010 рік: липень - 99,8, серпень - 101,2, вересень - 102,9, жовтень - 100,5 листопад - 100,3, грудень - 100,8;
За 2011 рік: січень - 101,0, лютий - 100,9, березень - 101,4, квітень - 101,3, травень - 100,8, червень - 100,4, липень - 98,7, серпень - 99,6, вересень - 100,1, жовтень - 100,0 листопад - 100,1, грудень - 100,2;
За 2012 рік: січень - 101,0, лютий - 100,9, березень - 101,4, квітень - 101,3, травень - 100,8, червень - 100,4, липень - 98,7, серпень - 99,6, вересень - 100,1, жовтень - 100,0 листопад - 99,9, грудень - 100,2.
Сума заборгованості за вказаний період становить - 14 387,40 грн.
Отже, середній індекс інфляції за вказаний період прострочення заборгованості складає - 110,2 %, а тому інфляційне збільшення суми боргу за період з 21 червня 2010 року по 01 січня 2013 рік складає - 1 467,51 грн. (15 854, 91 (сума заборгованості з урахуванням індексу) - 14 387,40 (сума заборгованості без урахування індексу).
Величини індексів інфляції за місяці заборгованості за період з 01 січня 2013 року по 01 червня 2013 рік за даними Державного комітету статистики України складають у відсотках:
За 2013 рік: січень - 100,2, лютий - 99,9, березень - 100,0, квітень - 100,0, травень - 100,1.
Сума заборгованості за вказаний період з урахуванням частково повернутих коштів у розмірі 500 гривень становить - 13 887,40 грн.
Отже, середній індекс інфляції за вказаний період прострочення заборгованості складає - 100,2 %, а тому інфляційне збільшення суми боргу за період з 01 січня 2013 року по 01 червня 2013 рік складає - 27,77 грн. (13 915,17 (сума заборгованості з урахуванням індексу) - 13 887,40 (сума заборгованості без урахування індексу).
Загальний розмір інфляційного збільшення суми боргу за період з 21 червня 2010 року по 01 червня 2013 рік становить - 1 495, 28 грн. (1467,51 + 27,77).
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення, 3% річних які розраховується за формулою: С х 3% х Д : 365 : 100%, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Так, нарахування 3% на суму заборгованості, що виникла за період з 21 червня 2010 року по 31 грудня 2012 року включно у розмірі - 14 387, 40 грн., розраховується: 14 387,40 х 3% х 1095 : 365 : 100 %, та становить = 1294,87 грн.;
Нарахування 3% на суму заборгованості, що виникла за період з 01 січня 2013 року по 09 червня 2013 року включно у розмірі - 13 887, 40 грн., розраховується: 13 887, 40 х 3% х 160 : 365 : 100 %, та становить = 182,63 грн.;
Нарахування 3% на суму заборгованості, що виникла за період з 10 червня 2013 року по 20 червня 2013 року включно у розмірі - 13 687, 40 грн., розраховується: 13 687, 40 х 3% х 10 : 365 : 100 %, та становить = 11,25 грн.;
Отже, загальний розмір трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості за період нарахування з 21 червня 2010 року по 20 червня 2013 року складає - 1 488,75 грн.
В свою чергу, за розрахунком наданим позивачем загальний розмір трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості складає - 1 499,45 грн., (а.с. 10-12) у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та відповідних розрахунків наведених судом у рішенні, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 інфляційне збільшення суми боргу, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 21 червня 2010 року по 20 червня 2013 року в загальному розмірі - 2 984,03 гривні.
Також суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь судового збору, який було сплачено позивачем у зв'язку з розглядом цієї цивільної справи та за подання згаданої у рішенні заяви про видачу судового наказу у загальному розмірі - 229, 40 грн., що відповідає вимогам ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88 ч. 1, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення суми боргу за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційне збільшення суми боргу, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 21 червня 2010 року по 20 червня 2013 року в розмірі - 2 984,03 гривні, а також судовий збір у розмірі - 229, 40 гривень, а всього 3 213,43 (три тисячі двісті тринадцять гривень, 43 коп.) гривні 43 копійки.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ: