Справа № 2 - 223/2007 p.

РІШЕННЯ

іменем України

28 грудня 2007 року Турійський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Овсієнка А. А.

при секретарі - Гут А. В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 01 жовтня 1986 року.

Від даного шлюбу вони мають дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є відповідач у справі.

З вересня 2006 року сторони проживають окремо. Малолітній син ОСОБА_4 живе разом з позивачем і перебуває на її повному утриманні. Відповідач допомоги на утримання сина взагалі не надає та надавати в добровільному порядку відмовляється.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просила стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання сина в розмірі не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно.

В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила свої вимоги та просила стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з дня подання нею позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю, мотивуючи їх тим, що з вересня 2006 року відповідач проживає окремо від сім'ї. Дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні, однак її власних доходів не вистачає, аби забезпечувати сина всім необхідним.

Оскільки відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, ОСОБА_1 просила суд стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з дня пред'явлення нею позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 заперечень проти позову не подавав, однак в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, пояснивши суду, що він не має змоги сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі, оскільки його дохід є невеликим, а до того ж носить мінливий характер.

У зв'язку з цим відповідач просить даний позов задовольнити частково, стягнувши з

2

нього аліменти в мінімальному розмірі, визначеному чинним законодавством.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані позивачем докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 таким що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що, згідно свідоцтва про народження (а. с. 3), батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сторони у справі -ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Як пояснила суду позивач, вони з дитиною проживають окремо від відповідача, який починаючи з вересня 2006 року ніякої допомоги на утримання сина не надає.

Згідно довідки про склад сім'ї ОСОБА_1 від 27. 11. 07 № 3991 (а. с. 4), малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно проживає разом з позивачем.

Згідно довідки про доходи (а. с. 9 ), позивач отримує заробітну плату в розмірі 420 -460 грн. в місяць.

Відповідач визнав той факт, що він має певний заробіток за межами України, однак матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Таким чином, відповідач, як батько, зобов'язаний брати участь в утриманні дитини наряду з позивачем, проте від виконання даного обов'язку ухиляється, а тому суд вбачає достатні підстави для примусового стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача аліментів на утримання їхнього малолітнього сина.

Оскільки відповідач відмовився надати суду будь-які відомості про місце його роботи та розмір заробітку, суд, згідно з ч. 1 ст. 184 СК України, приходить до висновку про необхідність визначення розміру стягуваних аліментів в твердій грошовій сумі.

За таких обставин суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховуючи вік дитини, умови життя сторін, їх матеріальне становище, а також ту обставину, що позивачем всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не наведено жодних доказів, які в достатній мірі обґрунтовували б заявлений нею до стягнення розмір аліментів, присуджує з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 200 (двісті) грн. щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів в розмірі суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 88 ЦПК України суд також стягує з відповідача в дохід держави 51 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, оскільки позивач від їх сплати звільнена в установленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 367 ч. 1 п. 1 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181 ч. 3, 182, 184 ч. 1 СК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 200 (двісті) грн. щомісячно починаючи з 29 листопада 2007 року і до

3

досягнення дитиною повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць в розмірі 200 (двісті) грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. та 7 (сім) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була додана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.