Справа №22-10115 Категорія 21

Головуючий 1 інстанції - Кобаль М.І. Доповідач -Бабенко П.М.

УХВАЛА іменем    України

21 листопада 2006 року  Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого - Пономарьової О.М. суддів: Бабенка П.М.,Кіянової С.В. при секретарі- Баклановій Ю.В. за участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань     України   в  м.Шахтарську   Донецької  області   на     рішення Шахтарського міського суду   Донецької області від 13 вересня    2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення    виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області ( далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року позивачка звернулась з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн. посилаючись на те, що при виконанні трудових обов'язків через шкідливі умови праці вона з вини роботодавця отримала професійні захворювання, їй спричинена моральна шкода, яку добровільно відповідач не відшкодовує.

Рішенням Шахтарського міського суду Донецької області від 13 вересня 2006 року частково задоволено позов, стягнуто на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди з відповідача 19 000 грн..

З вказаним рішенням не погодився відповідач, який приніс апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд не врахував вимог ст..77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинено на 2006 рік дія ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Також суд не врахував, що позивачка не довела доказами спричинення їй моральних страждань, відсутній висновок МСЕК про спричинення їй моральної шкоди, що відділення Фонду не може бути належним відповідачем у справі, оскільки винне у спричиненні моральної шкоди підприємство, де працювала позивачка та що позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду за вирішенням спору, який встановлено ст.. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав:

За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України ,.Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"( далі- Закон) на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.

Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, позивачка з 1984 року по 20.01.06 року перебувала у трудових відносинах з ЦЗФ „Шахтарська", підприємством вугільної промисловості, працювала вагонетчицею канатної дороги, лебідчицею, машиністом конвеєра в умовах підвищеної концентрації вугільно-породного пилу в десятки та сотні разів понад норму, в умовах тяжкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, переохолодження у зимовий період, через що отримала такі професійні захворювання : хронічний обструктивний бронхіт другого ступеню, емфізему легенів, дифузний пневмосклероз, легеневу недостатність другого ступеню.

За висновком МСЕК від 10 лютого 2006 року їй вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково. Їй встановлена у зв'язку з профзахворюваннями третя група інвалідності.

Позивачка перенесла і зносить досі фізичні та душевні страждання через вказану кількість профзахворювань, оскільки відчуває біль у грудях, нестачу повітря, задуху , головокружіння, підвищення температури тіла . Їй також спричинено душевні страждання, оскільки через вказані профзахворювання позивачка не може повно виконувати домашню роботу та нормально відпочивати через фізичний біль, задуху, вона вимушена постійно лікуватись, додавати додаткових зусиль для організації свого життя. Вказаним позивачці спричинена моральна шкода.

Встановлені судом першої інстанції обставини втрати професійної працездатності  та спричинення позивачці моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами   (   даними трудової книжки, актами розслідування профзахворювань ,  висновком МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін, свідка ОСОБА_3 в судовому   засіданні (а.с.5-8,9,10,11-12,14 ,16, 17,18,19,20).

За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілій моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, а саме : характер каліцтва, обставини його заподіяння, неможливість досі відновлення здоров'я позивачки , характер та ступінь моральних страждань позивачки, вплив факту погіршення здоров'я на її душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, ступеню втрати працездатності, факту, що позивачка через травму не втратила роботу, продовжує працювати на тій же посаді й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд  визначив таке відшкодування в розмірі 19 000 грн.

При встановленні зазначених фактів та постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права , правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про підставність вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди та розміру відшкодування.

Доводи апелянта - відділення Фонду про необхідність скасування рішення суду та відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через зупинення дії ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст..22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.

Також неможливо прийняти до уваги й доводи відповідача про те, що належним відповідачем у справі повинно бути підприємство, де отримала позивачка ушкодження здоров'я та що вона пропустила строк звернення до суду передбачений ст..233 КЗпП, оскільки відповідно до вказаного вище Закону таку відповідальність несе відділення Фонду, цим законом не передбачений строк звернення до суду за вирішенням вказаного спору.

Інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на законі , не спростовують висновків суду про обов'язок відповідача відшкодувати моральну шкоду, тому не можуть бути прийняті до уваги.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду- залишенню без змін.

Керуючись ст.303, п. 1 ч. ст.307 ,ч. 1 ст.308 , ст.313-315   ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛ И В: Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань    в м. Шахтарську Донецької області відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2006 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання нею законної

сили.