Справа № 22-9974/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Тарасенко С.Б.
Категорія 41 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Жданової B.C.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
встановив:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 липня 2006 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено, - та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд зробив висновки на підставі недосліджених в судовому засіданні доказах, а наявним доказам дав неправильну правову оцінку; надані нею докази, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, взагалі не досліджені; не всі заявлені нею позовні вимоги розглянуті судом; позовні вимоги ОСОБА_2 взагалі не розглянуті; ОСОБА_2 посилається також на порушення норм процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і її представники підтримали доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 після придбання у липні 2002 року квартири і земельної ділянки у будинку АДРЕСА_1, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_1, отримала в управлінні містобудування та архітектури Горлівської міської ради дозвіл від 5 липня 2002 року на будівництво нової будівлі замість старої будівлі упродовж межі між земельними ділянками сторін.
З посиланням на пояснення ОСОБА_2 судом встановлено, що у той час між нею і ОСОБА_1 були добрі стосунки і тому остання дала згоду на знесення старої напівзруйнованої дерев'яної огорожі, встановленої по межі і будівництво на відстані 30 см усередину своєї ділянки від межових знаків у вигляді металевих труб капітальної кам'яної огорожі, що нею і було зроблено. Цей факт не оспорювався в судовому засіданні ОСОБА_1 Відновити стару дерев'яну огорожу поруч з новою капітальною вимагає, оскільки стосунки з ОСОБА_2 перестали бути добросусідськими. За таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не відповідають вимогам ст.ст. 106, 108 ЗК України, оскільки на теперішній час між спірними земельними ділянками існуюють тверді межі, межові знаки у вигляді металевих труб ніхто не зносив, а замість старої дерев'яної огорожі існує капітальна кам'яна. Проте в апеляційній скарзі ці обставини ОСОБА_1 заперечувала.
Суд також дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про знесення навісу для столярних виробів, що закріплений до даху її гаража та вилучення столярних виробів від стіни її гаража не грунтуються на фактах, оскільки колишній власник придбаної ОСОБА_2 земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 спорудив цей навіс, під яким розташовані столярні вироби. Такий висновок судом зроблений на підставі дослідження плану земельної ділянки, виконаного БТІ 2 серпня 2001 року, а також рішення Горлівської міської ради від 8 жовтня 2003 року,яким ця споруда введена в експлуатацію. Крім того долученими до матеріалів справи актами та припису перевірки вимог земельного законодавства, виконаного у 2004 році Донецьким обласним управлінням земельниих ресурсів підтверджено відсутність будь-яких порушень земельного законодавства з боку ОСОБА_2 Грубі порушення прав на земельну ділянку та споруди на ній були допущені саме ОСОБА_2, що підтверджується листом начальника Горлівського міського управління земельних ресурсів від 19 серпня 2005 року та висновком будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2005 року, з якої вбачається, що на той час суміжна межа між спірними земельними ділянками сторін, яка закріплена у виданому ОСОБА_1 державному акті на землю, не відповідала планам земельної ділянки АДРЕСА_1 від 15 березня 2001 року та 2 серпня 2001 року; гараж ОСОБА_1 збудований з порушенням ДБН 360-92 на межі між земельними ділянками без відступу усередину її ділянки на 1 метр.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи вперше до суду з позовними вимогами у листопаді 2004 року звернулась ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення меж суміжного землекористування.
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення і земельну ділянку, в якій просила зобов'язати ОСОБА_2 поновити межові знаки, які розділяють їхні земельні ділянки; перенести збудовані будівлі, а саме: гараж, простінок, двоповерховий комплекс на відстань не менше 1 метра від межі; убрати навіс, закріплений на її гаражі, від гаража до межі; звільнити від столярних виробів і інших відходів будівництва простір між межою і стіною її гаража; поновити на межі дерев'яний забор по лінії розподілу земельних ділянок; на відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_2 3000 грн.
29 грудня 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з додатковою позовною заявою до ОСОБА_1, змінивши позовні вимоги; просила зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зносу або переносу в глибину її земельної ділянки на відстань не менше 1 метра від межі між їхніми земельними ділянками належного їй гаража.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 19 липня 2006 року цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення меж суміжного користування залишена без розгляду на підставі заяви ОСОБА_2
Проте позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою судом не розглядались, представлені докази не досліджувались і правових висновків стосовно зазначених позовних вимог судом не зроблено. Розглядаючи справу суд в своєму рішенні мотивував свої висновки тільки відносно позовних вимог ОСОБА_1, але при цьому в резолютивній частині рішення судом не зазначено висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 або відмову в позові про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, на а.с. 129 є заява ОСОБА_1, в якій вона просить залишити без розгляду її позов до ОСОБА_2 в частині вимог про перенос споруджених нею будівль, а саме: гаража, простінка, двоповерхового комплексу на відстань не менше 1 метра від межі. Проте відносно зазначеної заяви ОСОБА_1 судом не зроблено ніяких висновків.
В мотивувальній частині рішення суду зазначено, що „ замість старої дерев'яної огорожі існує капітальна кам'яна". Проте зазначені висновки суду спростовуються наявними в матеріалах справи фотографіями, з яких вбачається, що ніякої кам'яної огорожі „замість" дерев'яної немає. Не підтверджені також матеріалами справи і висновки суду про те, що ОСОБА_1 давала згоду на знесення старої напівзруйнованої огорожі і будівництво на відстані ЗО см усередину своєї ділянки від межових знаків кам'яної огорожі. Не є достатньо мотивованими і висновки суд про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 знести навіс для столярних виробів і звільнити від солярних виробів і інших відходів простір між межою і стіною і стіною її гаража.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно у відповідності із вимогами ст.212 ЦПК України всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідити наявні у справі докази, розглянувши всі позовні вимоги як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1; результати оцінки доказів відобразити у рішенні, в якому навести мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.5, 314 ч1 п.2, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 липня 2006 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.