Головуючий суду 1 інстанції - Костроба Ю.Ю.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 414/1291/13-ц

Провадження № 22ц/782/3671/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 липня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення належної недоотриманої заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив поновити йому строк звернення до суду з 01.11.2011 р., стягнути з КП «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «Кремінське ВУВКГ») на його (позивача) користь недоотриману належну заробітну плату за період з 01.11.2011 р. по 01.10.2012 р. у розмірі 10 363,05 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 були залишені без задоволення у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до приписів частини 3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач перебував із відповідачем у трудових правовідносинах, працював з 04.07.2005 р. по 01.10.2012 р. слюсарем АВР в Кремінському ВУВКГ, що підтверджується записами в трудовій книжці (а. с. 10).

Керівником КП «Кремінське ВУВКГ» було видано наказ № 192 від 07.11.2011 р. «Про зміни штатного розпису», в якому зазначено, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, з метою недопущення в подальшому збільшення кредиторської заборгованості підприємства, з метою своєчасного внесення обов'язкових платежів, своєчасної виплати заробітної плати працівникам, економісту підприємства доручено розробку нового штатного розпису з урахуванням фонду заробітної плати, з обов'язковим дотриманням мінімальних державних гарантій в частині оплати праці; введення в дію штатного розпису наказом передбачено з 01.11.2011 р. після його погодження з головою Кремінської міської ради ( а. с. 48).

Суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. ст. 97, 103 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори», дійшов у оскаржуваному рішенні наступних висновків: що відповідачем в односторонньому порядку було зменшено посадові оклади і тарифні ставки працівників, та при цьому не дотримано вимог законодавства щодо строків повідомлення працівників про зміну умов оплати; внаслідок порушення відповідачем умов законодавства про працю, Колективного договору, Регіональної та Галузевої угоди позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата за період з листопада 2011 року по 01.10.2012 р., сума якої складає 10 363,05 грн. Відмовляючи ж у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції зазначив, що позивач мав би право вимагати стягнення недонарахованої заробітної у встановлені законом строки, але пропустив встановлений законом для звернення до суду з позовом тримісячний строк, не вказавши при цьому поважних причин для поновлення цього строку. На думку суду першої інстанції, приписи ч. 2 ст. 233 КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних у справі правовідносин, оскільки в даному випадку має місце спір про оплату праці.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини порушення відповідачем норм законодавства про працю, Колективного договору, Галузевої угоди, та дійшов правильного висновку щодо того, що позивачеві внаслідок вказаних обставин заробітна плата в період з 1.11.2011 р. по 01.10.2012 р. нараховувалась неправильно, в меншому розмірі, ніж належало. Відповідачем апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не подано, тобто вказані висновки суду першої інстанції не оспорюються.

Так, згідно з ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України „ Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом, та при цьому вони, відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про оплату праці», не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Дотримання відповідачем норм законодавства щодо оплати праці було предметом неодноразових перевірок контролюючих органів. Як встановлено Актом повторної перевірки дотримання норм Галузевої угоди на 2010 -2012 роки від 15.12.2011 р., складеним Луганською обласною профспілковою організацією робітників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення (а. с. 11 - 13), Актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Луганській області від 16.03.2012 р. (а. с. 19 - 26), Довідкою від 04.04.2012 р., складеною завідувачем відділом правової роботи Федерації профспілок Луганської області (а. с. 14 - 18), Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 12-14-114/0090 від 22.10.2012 р., складеним Територіальною державною інспекцією з питань у Луганській області (а. с. 45 - 47), Актом ревізії фінансово-господарської діяльності в Комунальному підприємстві «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Кремінської міської ради за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2013 р. № 830-21/005 від 01.04.2013 р., проведеної Кремінською об'єднаною державною фінансовою інспекцією (а. с. 52 - 54), штатний розпис працівників підприємства розроблено з 01.11.2011 р. з розрахунком на мінімальну заробітну плату 605 грн., що призвело до зменшення місячних тарифних ставок та посадових окладів працівників підприємства, які при цьому не було ознайомлені за два місяці про зміни істотних умов оплати праці. Встановлена в результаті прийняття вказаного рішення оплата праці не відповідає положенням Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки, Колективного договору КП «Кремінське ВУВКГ»; штатним розписом не було дотримано мінімальних державних гарантій в частині оплати праці, допущено порушення приписів ст. 9, п. 3 ст. 32, ст. ст. 95, 96, 97, 103 КЗпП України, ч. 1 ст. 3, ст. ст. 15, 22, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про оплату праці».

Відповідач, не погодившись з приписами щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю та її оплату, звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області про визнання дій щодо складання акту перевірки неправомірними, а припису - не чинним. Однак постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р., у задоволенні вказаного позову було відмовлено (а. с. 27 - 44).

Вказані докази колегія суддів вважає об'єктивними та достовірними, правомірність висновків акту перевірки та припису щодо усунення виявлених порушень законодавства про оплату праці на підприємстві відповідача підтверджено вказаними вище судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок недоотриманої ним внаслідок вказаних вище поршень законодавства про оплату праці заробітної плати із зазначенням розрахованих із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати годинних тарифних ставок, норми робочого часу, відпрацьованого робочого часу, належної до оплати заробітної плати та фактично отриманої заробітної плати. Сума недоотриманої заробітної плати, згідно із вказаним розрахунком, складає 10 363,05 грн. (а. с. 56 - 57). Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що внаслідок порушення відповідачем умов законодавства про працю, Колективного договору, Галузевої угоди, позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата в сумі 10363,05 грн. Колегія суддів наведений позивачем розрахунок вважає правильним та погоджується із висновком суду першої інстанції у вказаній частині. Відповідачем наданий позивачем розрахунок недоотриманої заробітної плати та її суму не спростовано, іншого розрахунку не надано.

Натомість, колегія суддів не може погодитись з висновком суду у оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з наступних підстав.

Апелянт вважає, що суд мав виходити з тримісячного строку звернення з позовом до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався про порушення свого права. стверджуючи, що дізнався про порушення свого права на отримання недоотриманої заробітної плати у травні 2013 року, після спливу строку виконання вимоги Кремінської об'єднаної державної фінансової інспекції в Луганській області, якою під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п. 1.1.3 Галузевої угоди та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» в штатних розписах КП Кремінське ВУВКГ. За результатами перевірки відповідачеві була пред'явлена вимога про усунення виявлених порушень (провести нарахування та сплатити недоотримані суми працівникам підприємства.). Крім того, апелянт зазначає, що заробітна плата перераховувалась йому на розрахунковий рахунок, відкритий на його ім'я в ПАТ КБ «Приватбанк» частками, а не у повному обсязі, без зазначення періоду за який вона виплачується, що заважало визначити порушення нарахування оплати праці. Тому він вважає причини пропуску ним строку звернення до суду поважними. З наказом «Про зміни штатного розпису» №192 від 07.11.2011 р. він (апелянт) ознайомлений не був і не знав про наявність такого наказу.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи апелянта заслуговують на увагу та відповідачем не спростовані.

Погоджується колегія суддів також з доводом апелянта про те, що зменшення йому розміру заробітної плати не відповідає нормам чинного законодавства. У своєму клопотанні до суду першої інстанції він просив застосувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Приписами частини другої ст. 233 КЗпП встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин з тієї причини, що в даному випадку має місце спір про оплату праці. Судом першої інстанції не взято до уваги, що вказаними вище доказами підтверджено порушення законодавства про оплату праці при нарахуванні позивачеві заробітної плати в період з листопада 2011 р. по жовтень 2012 р., хоча сам суд у оскаржуваному рішенні зробив висновки про такі порушення законодавства.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України у разі невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального права апеляційний суд скасовує або змінює рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів, вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішенням, яким позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Кремінське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_2 не нараховану та недоотриману ним заробітну плату в сумі 10 363,05 грн., а на користь держави - судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: