Справа № 2-4742/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Провадження № 22-ц/780/3876/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб
Категорія 21 12.09.2013
УХВАЛА
Іменем України
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Голуб С.А.
суддів Таргоній Д.О., Ігнатченко Н.В.
при секретарі Власенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С., комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення,-
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 16.10.2009 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання. Відповідач не виконує покладені на неї договором обов'язки, тому позивач просила даний договір розірвати.
Відповідач пред»явила зустрічний позов в якому зазначала, що вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 16 жовтня 2009 року, який був укладений між нею та ОСОБА_1. Просила суд скасувати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та визнати право власності за нею на вищезазначену квартиру, усунути перешкоди з боку ОСОБА_1 в користуванні спірною квартирою, вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання - залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру .
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 щодо проживання та користування спірною квартирою .
ОСОБА_2 вселена в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про повне задоволення її вимог та відмови у задоволенні зустрічного позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 16.10.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, який посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської нотаріальної контори Іваненко Р.С.
Відповідно до п.1 вищезазначеного договору ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов'язалась забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору.
Згідно п.7 договору довічного утримання сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами договору у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. на місяць. Крім того, набувач зобов'язаний щомісячно виплачувати кошти на оплату комунальних послуг до 10 числа за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені.
Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надає позивачу всі види матеріального забезпечення , що передбачені договором довічного утримання, а тому відсутні підстави для розірвання договору з настанням усіх передбачених законом наслідків.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 755 ЦК України - договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Заявляючи вимоги про розірвання договору довічного утримання з підстав неналежного виконання умов договору, позивач не довів в суді факту не виконання відповідачем умов укладеного договору.
Спростовуючи доводи позивача, відповідач надала суду докази того, що вона виконує умови договору, а саме сплачує на рахунок позивача 500 грн. щомісячно та оплачує комунальні послуги.
Доводи апелянта в тій частині, що відповідач у повному обсязі не оплачує комунальні послуги, а оплачує лише частково є голослівними і не ґрунтуються на матеріалах справи. До оформлення ОСОБА_2 договорів про надання комунальних послуг на своє ім.»я, остання перераховувала на рахунок позивача 700 грн., з яких 500 грн. на утримання та 200 грн. на оплату комунальних послуг.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи і доводиться рішеннями судів, які приєднані до справи, в спірній квартирі сторони не проживають. В квартирі проживає онук відчужувача ОСОБА_4 зі своєю сім»єю, щодо виселення яких ОСОБА_2 пред»являла відповідний позов, який був задоволений. Вказані особи отримують комунальні послуги, розрахунок за які провадиться за лічильниками і оплату яких проводить ОСОБА_2 Оскільки відповідач не проживала у спірній квартирі і не отримувала квитанції на оплату комунальних послуг, а такі квитанції отримувала позивач або її родичі, які проживали у квартирі і не пред»являли відповідачу для оплати, не можна ставити в вину відповідача наявність незначних розбіжностей у розмірі сум для оплати комунальних послуг, які вона надавала позивачу і які були зазначені у квитанціях.
Саме ці обставини є причиною спору щодо оплати комунальних платежів, оскільки умовами договору довічного утримання передбачено, що відчужував не має права вселяти в квартиру інших осіб.
Після оформлення договорів на своє ім.»я відповідач вчасно і в повному обсязі сплачує комунальні послуги.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що з боку відповідача не було допущено порушень істотних умов договору, а тому вимоги позивача про розірвання договору з цих підстав є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
Разом із тим, судова колегія погоджується із доводами апелянта в тій частині, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, суд допустив порушення норм матеріального права.
Відповідно до ст.748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру зареєстровано у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, підстав для задоволення позовних вимог про скасування права власності останньої на спірну квартиру у суду не було. В цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В іншій частині, рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування права власності ОСОБА_1 на квартиру і визнання права власності на квартиру за ОСОБА_2 і в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування права власності на квартиру АДРЕСА_1 і визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді