Судове рішення #31969930

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


12 вересня 2013 р. Справа № 821/3441/13-а


Херсонський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Гомельчука С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про захист порушеного конституційного права,


встановив:


ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі - відповідач, УПФУ), в якому просить захистити порушене право, визначене ст.ст. 36, 57 Конституції України шляхом заборони примушування брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд, скасуванням вимоги № Ф-1956 від 09 серпня 2013 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади, де кожна застрахована особа є членом цієї організації. До теперішнього часу ця організація не зареєстрована в установленому законом порядку. Пенсійний фонд змушує виконувати вимоги цього незареєстрованого об'єднання громадян, чим порушує конституційну заборону щодо примушення громадян до вступу в будь-яке об'єднання громадян і конституційне право на свободу участі у цьому об'єднанні. З посиланням на ст.13 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" позивач зазначає, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від участі у системі, тому вважає, що не зобов'язаний виконувати вимоги цієї організації. На думку позивача, статус приватного підприємця не є підставою для сплати внесків. Вказує на те, що відносини з Пенсійним фондом України були оформлені у письмовому вигляді та роз'яснено порядок сплати податку - збір на загальнообов'язкове страхування після зміни системи страхування в 2004 році, тобто, після набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", не було роз'яснено характер відносин з цією новою організацією, не надано інформацію про статус організації, не оформлено належним чином документи стосовно членства в цій організації. У зв'язку з цим позивач просить суд позов задовольнити та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про сплату боргу № Ф-1956 від 09 серпня 2013 р. в розмірі 6960 грн. 49 коп., яка долучена до позовної заяви.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення. У позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Від представника відповідача надійшло письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що Пенсійний фонд України - орган, який законом уповноважений вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати тощо, а позивач є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та не є пенсіонером за віком або інвалідом, тому зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Оскільки за позивачем обліковується недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6960,49 грн. та з метою здійснення заходів щодо погашення вищевказаної недоїмки, УПФУ було направлено позивачу вимогу № Ф-1956 від 09 серпня 2013 р. Відтак, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову за необгрунтованістю.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст.122 КАС України визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, врахувавши позицію позивача, взявши до уваги письмове заперечення відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до наступного.

Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2013 року №1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV). Так, згідно зі ст. 58 вищевказаного закону Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.

Відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України. Протягом п'яти років із дня набрання чинності цим Законом функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку. Виходячи з цього, на даний момент Пенсійний фонд України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011.

До того ж, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) на Пенсійний фонд покладено здійснення функцій щодо обліку платників єдиного внеску та збору єдиного внеску.

Згідно зі ст.5 Закону України №2464-VI облік платників єдиного внеску ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема, існує Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-6 (далі - Порядок). Відповідно до пп.2.2 п.2 Порядку взяття на облік фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску здійснюється органами Пенсійного фонду за місцем проживання особи на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами Пенсійного фонду.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Одними із принципів загальнообов'язкового державного страхування згідно із ст.5 Основ є принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Що стосується неналежного оформлення членства ОСОБА_1 та його відмови від участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, суд зазначає наступне.

Відносини, що регулюються нормами правового інституту членства у організації, передбачають перш за все їх добровільний характер. Разом з тим, відповідно до положень Основ, Законів України №1058-ІV та №2464-VI одним з принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування є його обов'язковість. Таким чином, в даному випадку відносини між фізичною особою-підприємцем та УПФУ мають не добровільний членський характер, а імперативний, який полягає у обов'язковому взятті платників єдиного внеску на облік територіальними управліннями Пенсійного фонду.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені ст.4 Закону України №2464-VI. Зокрема, до них відносяться фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім цього, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Виходячи із змісту ч.4 ст.5 Закону України №2464-VI, обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Заперечень з боку позивача щодо наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця не надходило.

За приписами частин 2, 3 ст.4 Закону України №2464-VI фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої ст.4 Закону України №2464). Крім цього, відповідно до ч.9 ст.9 Закону України №2464-VI обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, до обов'язків фізичних осіб осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців календарний рік. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Проте, всупереч положенням вищевказаних норм, позивач вчасно не сплатив суму єдиного внеску у розмірі 6960грн. 49 коп.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: звертатися до Пенсійного фонду з письмовою заявою про зміну умов сплати єдиного внеску у разі зміни його статусу як платника (або отримання права на зміну розміру єдиного внеску, зокрема у зв'язку із зміною виду економічної діяльності).

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Законом чітко визначено умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За даними копії паспорту позивача, що міститься серед матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 не досяг пенсйного віку (дата народження - 24 лютого 1956 року). Доказів отримання пенсії по інвалідності або соціальної допомоги позивачем суду не надано.

Відтак, на підставі п.6 ст.1 Закону України № 2464-VI несплачена ОСОБА_1 вчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою.

Відповідно до ст.25 Закону України №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому разі, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.

Отже, УПФУ має право надсилати позивачу вимогу про сплату недоїмки по єдиному внеску, це відповідає покладеній на нього Законом України №2464-VI функції щодо обліку та збору єдиного внеску.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, при складанні вимоги про сплату недоїмки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога УПФУ про сплату недоїмки № Ф-1956 від 09 серпня 2013 р. в розмірі 6960 грн. 49 коп. не підлягає скасуванню.

Оскільки сплата єдиного внеску є обов'язком для осіб, які мають статус фізичної особи - підприємця, в тому числі для тих, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:


У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.




Суддя Гомельчук С.В.


кат. 10.1


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація